Синдром обструкції належить до всіх дисфункцій тазового дна, які є причиною неповної евакуації калу з прямої кишки. Дефекографія - перший крок для діагностики зазначеного синдрому. Вільний вибір площин візуалізації, роздільна здатність та контраст м'яких тканин із кращою модальністю зображення вказують на переваги цього методу для оцінки дисфункції тазового дна. Мета дослідження - порівняння звичайної та магнітно-резонансної дефекографії в пацієнтів із синдромом обструкції прямої кишки. Двадцять вісім пацієнтів, які страждали від запорів, із січня 2015 р. по січень 2020 р. були включені в дослідження. Магнітно-резонансна дефекографія проводилася через 1 - 2 тижні після звичайної дефекографії. Здійснено порівняльний аналіз методів щодо їх здатності діагностувати патологічне випинання передньої або задньої стінки прямої кишки, що порушує евакуаторну функцію кишечника, ректальний пролапс, прямокишкову грижу, дивертикул прямої кишки. Порівняння звичайної та магнітно-резонансної дефекографії за їх здатністю діагностувати переднє ректоцеле, інвагінацію внутрішньої слизової оболонки та спазм прямої кишки не доказало істотних відмінностей між двома методами. Статистичний коефіцієнт використання двох методів діагностики переднього ректоцеле, інвагінації внутрішньої слизової оболонки та спазмів прямої кишки становив відповідно 0,146, 0,007 та 1000. Висновки: хоча звичайна дефекографія є золотим стандартом для діагностики ректоцеле, інвагінації внутрішньої слизової оболонки та пуборектального спазму, магнітно-резонансна дефекографія має переваги завдяки меншому радіаційному навантаженню, підвищеній безпеці та можливості виявлення патології репродуктивної сфери.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"