Методами рентгенівської дифрактометрії, растрової електронної мікроскопії з елементним мікроаналізом і наноіндентування досліджено можливості структурної інженерії іонно-плазмових покриттів на основі квазібінарної системи WB2 - TiB2. Встановлено можливість формування 3-х фазово-структурних станів: рентгеноаморфний (нанокластерний) стан за низької температури підкладки за осадження Ts = 80 <^>oC, однофазний нанокристалічний стан при Ts = 300 <^>oC і двофазний нанокристалічний стан за великих Ts. При утворенні двохфазного стану виявлено ефект нанодиспергування кристалітів. Визначено, що найбільш висока твердість і модуль пружності досягається у покриттях, що мають нанокристалічну структуру з текстурою. Найбільшу твердість 37,5 ГПа досягнуто у монофазних (W,Ti)B2 покриттях, отриманих за Ts = 300 <^>oC. Обговорено моделі для пояснення ефектів, що спостерігалися.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"