Досліджено особливості люмінесцентних властивостей ансамблю наночастинок діоксиду стануму, створеного всередині матриць шпаристого силікатного скла різного типу за різних умов термосинтезу. Продемонстровано, що найбільша інтенсивність випромінювальної рекомбінації притаманна системі, сформованій у дрібношпаристому силікатному склі із залишковим силікагелем у шпаринах. Силікагель у цьому випадку запобігає агрегуванню наночастинок SnO2. Для усіх типів матриці енергія світіння виявилася меншою від фундаментальної енергетичної щілини SnO2, зроблено висновок, що люмінесценція зазначеної системи має пастковий характер. Встановлено наявність принаймні двох типів центрів рекомбінації, що є близькими до валентної зони акцепторами. Інтенсивність люмінесценції змінюється залежно від складу прекурсору у вихідному розчині для здобутих зразків. Її максимум спостерігається за 5 - 7 % хлориду олова у вихідному розчині. Зазначеному режиму створення ансамблю відповідає найбільша ширина спектральних ліній люмінесценції, що притаманне найбільшій інтенсивності випромінювальної рекомбінації. Найменша ширина спектральної лінії відповідає великим концентраціям, найближчим до тих, за яких спиртовий розчин SnCl4 перетворюється на міцний клей для скла, за цих концентрацій розчин починає склеювати частинки силікагелю, вивільнюючи місце для подальшого формування агрегацій після реакції термосинтезу. У цьому випадку агрегування виявляється найінтенсивнішим. У ансамблях наночастинок SnO2, які створено у шпаристих стеклах, що збіднені силікагелем, домінує невипромінювальна рекомбінація, що є зумовленою каналами витоку крізь агрегації, які утворюються підчас термосинтезу у відсутності ізолюючої речовини. Результати дослідження можуть бути використаними для створення люмінесцентних газових сенсорів на базі SnO2.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"