Досліджено процес відстоювання національної духовно-естетичної ідентичності в українській драматургії 1920 - 1930-х років, коли формувався ідеологізований канон соцреалізму. Проаналізовано оприявлення в рамках цього процесу такого ідейно-стильового явища, як революційний романтизм та характерної для нього драматичної колізії почуття та обов'язку. Завдяки вкоріненню позначених цим явищем творів у неоромантичну філософсько-стильову парадигму, провідну не тільки для даного, а й для попереднього модерного розвитку національної літератури, автор доходить висновку, що найбільш значущі твори українських драматургів даного періоду були позначені не тільки нав'язуваними іззовні ідеологічними концептами, а й їх художньо-психологічним подоланням.

• Матющенко Анжела Вікторівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"