За даними Фремінгемського дослідження серед хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН) тільки у 25 % причиною розвитку був перенесений інфаркт міокарда, а у 75 % - артеріальна гіпертензія (АГ). Найбільш значним предиктором розвитку ХСН було збільшення систолічного артеріального тиску (САТ) і пульсового тиску відповідно, кожне збільшення САТ на 20 мм рт.ст. і пульсового АТ на 16 мм рт.ст. призводило до збільшення частоти розвитку ХСН на 52 і 55 % відповідно. На прикладі наведеного клінічного випадку пацієнта із ХСН, яка розвинулася на тлі довготривалої АГ розглянуто механізми розвитку ХСН, також висвітлено питання фармакотерапії АГ у поєднанні з ХСН із систолічною дисфункцією. Основними механізмами, що безпосередньо призводять до розвитку ХСН за АГ, є гемодинамічне перевантаження, зниження міокардіальної скоротливості, гіпертрофія лівого шлуночка (ГЛШ). Так, у пацієнтів з АГ ймовірність у подальшому розвитку ХСН підвищується у 4 рази, а з ГЛШ - у 15 разів. Поряд із ГЛШ, одним із ранніх проявів ремоделювання ЛШ в умовах АГ є розвиток діастолічної дисфункції, яка передує розвитку систолічних порушень у разі АГ і ГЛШ. Антигіпертензивна терапія призводила до зменшення у середньому на 52 % частоти розвитку ХСН у порівнянні з хворими, які не одержували адекватну терапію. Зниження частоти розвитку ХСН лінійно залежало від зниження САТ: кожне зниження на 10 мм рт.ст. САТ призводило до зменшення на 26 % відносного ризику розвитку ХСН. Встановлено, що АГ є не тільки одним із провідних етіологічних чинників розвитку ХСН, а й має з останньою спільність в ключових ланках патогенезу. Стратегія вибору патогенетичної фармакотерапії визначається з урахуванням цієї обставини. На сьогодні Європейське товариство кардіологів рекомендує призначати <$Ebeta>-АВ усім пацієнтам зі стабільною ХСН II - IV ФК як стандартне лікування разом із іАПФ і діуретинами за відсутності протипоказань. У хворих із поєднанням АГ та систолічною ХСН можливе застосування додатково до блокаторів РААС тіазидних або петльових діуретинів та антагоністів мінералокортикоїдних рецепторів.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Ждан Вячеслав Миколайович (1960–) (медичні науки)
• Кітура Оксана Євгенівна (медичні науки)
• Бабаніна Марина Юріївна (медичні науки)
• Ткаченко Микола Васильович (технічні науки)
• Ткаченко Майя Вікторівна (педагогічні науки)
• Ткаченко Максим Васильович (медичні науки)
• Ткаченко Мирослав Володимирович (технічні науки)
• Ткаченко Марина Володимирівна (сільськогосподарські науки)
• Ткаченко Михайло Вячеславович (педагогічні науки)
• Ткаченко Максим Володимирович (юридичні науки)
• Ткаченко Марина Вікторівна (медичні науки)
• Кітура Євдокія Михайлівна (1949–) (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"