Предмет радіофізичного дослідження - динамічні процеси в іоносфері над Китаєм, що слідували за трьома помірними (магнітуда 5,9 - 6,6) землетрусами в Японії в 2018 - 2019 рр. Відстань від епіцентру землетрусу до середини радіотраси змінювалася приблизно від 1300 до 2000 км. Мета роботи - викладення результатів спостереження динамічних процесів в іоносфері, що супроводжували землетруси в Японії, та їх порівняльний аналіз. Для безперервного спостереження за станом іоносфери на висотах ~ 100 - 300 км використовувався багаточастотний багатотрасовий радіотехнічний комплекс похилого зондування іоносфери, розроблений фахівцями Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (Україна) та Харбінського інженерного університету (КНР, <$E45,78 symbol Р> пн. ш., <$E126,68 symbol Р> сх. д.). В основі функціонування комплексу лежать вимірювання значень доплерівського зміщення частоти <$E{symbol Ж} sub D> й амплітуд відбитих від іоносфери радіохвиль. Доплерівські спектри обчислюються на інтервалі часу 20 с. Роздільна здатність за частотою становить 0,02 Гц, за часом - 7,5 с. Сейсмічна активність 7 липня 2018 р. в Японії супроводжувалася аперіодичними процесами в іоносфері на відстанях щонайменш 1 - 2 тис. км від епіцентру, посиленням багатомодовості та значним розширенням доплерівських спектрів. Було також виявлено хвильові збурення в діапазоні інфразвукових коливань (період 4 - 5 хв), генерованих сейсмічною хвилею (швидкість <$Esymbol Ы~3> км/с). Відносна амплітуда <$Edelta sub N> квазіперіодичних варіацій концентрації електронів N при цьому становила 4,5 - 9 %. Тривалість цугу коливань була в межах 24 - 55 хв. Відносна амплітуда <$Edelta sub Na> варіацій концентрації електронів з періодом <$Esymbol Ы~15~-~30> хв, викликаних поширенням атмосферної гравітаційної хвилі, становила 30 - 55 %. Тривалість хвильового цугу досягала приблизно 100 хв, швидкість - близько 0,3 км/с. Виявлено, що характер варіацій доплерівських спектрів, доплерівського зміщення частоти основної моди й амплітуди сигналу в день землетрусу 5 вересня 2018 р. та в контрольні дні помітно відрізнявся. Виявлено дві характерні удавані швидкості поширення збурень: 3,3 км/с і <$E symbol Ы~500> м/с. Перша швидкість близька до швидкості сейсмічних хвиль, а друга - до швидкості атмосферної гравітаційної хвилі в іоносфері Землі. Відносна амплітуда в полі інфразвукової хвилі й атмосферної гравітаційної хвилі була <$Edelta sub N ~symbol Ы~1,5~-~3> % і <$Edelta sub Na ~symbol Ы~6~-~7,5> % відповідно. Землетрус 11 квітня 2019 р. супроводжувався розширенням доплерівських спектрів на 1 - 1,5 Гц в діапазоні частот 5 - 9,8 МГц, генерацією атмосферної гравітаційної хвилі зі швидкістю 0,5 - 1 км/с і періодом 8 - 20 хв, і генерацією інфразвуку з періодом 2 - 5 хв та зі швидкістю 0,3 - 0,4 км/с. Висновки: встановлено, що помірні землетруси з магнітудою <$Esymbol Ы~6> викликають динамічні процеси в іоносфері на відстанях щонайменш 1 - 2 тис. км. Переносником збурень є сейсмічні хвилі зі швидкістю <$Esymbol Ы~3> км/с і акустико-гравітаційні хвилі з періодом від одиниць до десятків хвилин та зі швидкістю 0,3 - 1 км/с.

• Чорногор Леонід Феоктистович (фізико-математичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"