Біокераміку на основі біогенного гідроксиапатиту та натрійборосилікатного скла, модифікованого 0; 0,5, 1,0 та 2,0 мас. % міді, одержано за допомогою методу двостадійного спікання (1100 та <$E750~symbol Р roman C>). За результатами РФА встановлено, що введення міді впливає на об'єм елементарної кристалічної комірки гідроксиапатиту як після першого, так і другого спікання. Після другого спікання утворення вторинних фаз (NaCaPO4, Ca2SiO4, Ca3(SiO4)O і Na2Si3O7) зафіксовано як для "чистих", так і для модифікованих міддю композиційних матеріалів. Показано, що кількість міді не впливає на фазовий склад зразків після остаточного (другого) спікання. Встановлено, що додавання міді зменшує загальну пористість спечених зразків (з 15,8 до 11,1 %), утворюючи більш відкрито-пористу структуру у порівнянні з біокерамікою, що не містить міді, і надає змогу підвищити міцність на стиск у 1,7 разу.

• Сич Олена Євгенівна (технічні науки)
• Пінчук Наталія Дмитрівна (технічні науки)
• Пінчук Наталія Володимирівна (біологічні науки)
• Томила Тамара Василівна (фізико-математичні науки)
• Биков Олександр Іванович (фізико-математичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"