Експериментально досліджено різні види скла методом дряпання індентором Роквелла поверхні зразка до відколювання його кромки (метод S+EF). У результаті фрактографічного аналізу емпіричних даних визначено особливості руйнування матеріалів. Запропоновано відколи поділяти на дві принципово різні групи. Для першої групи властиве руйнування кромки, що відбувалось з утворенням повністю сформованого відколу "мушлеподібного" виду з характерними зонами поширення руйнівної тріщини (слід розвитку асиметричної квазіконічної тріщини). Друга група відколів - це руйнування кромки без плавно окреслених границь виходу руйнівної тріщини на бічну поверхню зразка із сукупністю відгалужених і хаотично спрямованих тріщин з утворенням дзеркальної зони порівняно невеликих розмірів. Продемонстровано закономірності зміни форми шрамів відколів (траєкторій розповсюдження руйнівної тріщини) зі збільшенням руйнівного навантаження на індентор або відстані руйнування. Установлено, що величина опору руйнуванню інваріантна руйнівному навантаженню і не залежить від асиметрії шрамів відколів за їх видами збоку. Наведено кореляційну залежність міжі результатами випробувань методами S+EF і SEVNB різних видів скла, що виявляє ефект від значного розтріскування і дроблення матеріалу в зоні його контакту з індентором на здатність скла чинити опір руйнуванню при локальному навантаженні кромки. Запропоновано застосовувати метод дряпання індентором поверхні зразка до відколювання його кромки в інженерній практиці як метод експрес-оцінки пошкоджуваності та опору руйнуванню скла при вирішенні оптимізаційних задач, атестації або цілеспрямованому виборі матеріалів.

• Хворостяний Вадим Вікторович (фізико-математичні науки)
• Гогоці Георгій Антонович (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"