Увагу приділено удосконаленню хірургічної тактики лікування хворих із передньою травматичною нестабільністю плечового суглоба шляхом обгрунтування та розробки методів оптимізації артроскопічної анкерної стабілізації капсули. На підставі клінічних і експериментальних біомеханічних досліджень доведено, що анкерні фіксатори мають достатню міцність фіксації в кістці та можуть бути ефективно використані для стабілізації переднього відділу капсули плечового суглоба. Математично розраховано оптимальний міжанкерний інтервал у 12 - 13 мм. Виявлено залежність необхідної кількості анкерів для виконання ремплісації зони дефекту головки плечової кістки капсулою суглоба і сухожиллям підостьового м'яза від глибини дефекту. Запропоновано критерій оцінювання артроскопічного доступу - оптимальний кут атаки, який надає змогу обгрунтувати необхідну кількість і розташування інструментальних портів. Доведено, що оптимальна кількість інструментальних портів залежить, зокрема, від протяжності розриву капсули плечового суглоба і не повинна штучно обмежуватися. Розроблено оригінальні конструкції анкерів (патент України № 24112 та № 78069) для відкритої стабілізації капсули плечового суглоба, які перевищують за показниками міцності фіксації наявні пристрої та черезкісткові лігатурні шви. Зазначено, що обгрунтування кількості інструментальних портів і їхнього розташування, а також використання оптимального міжанкерного інтервалу дозволили оптимізувати виконання хірургічного втручання під артроскопічним контролем у хворих із передньою травматичною нестабільністю плечового суглоба, скоротити терміни його іммобілізації й отримати відміні функціональні результати через 6 і 12 місяців після операції.

• Паздніков Роман Володимирович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"