Осмислено одночастинність як категорію теоретичного й історичного музикознавства. Одночастинність - це теоретична формотворна система, що історично саморозвивається, вбирає усі можливі розвиваючі тенденції мелодики, гармонії, ритму, фактури. Охарактеризовано самостійну одночастинну форму з різними внутрішніми формотворними наповненнями, якою користується величезна кількість композиторів в усі епохи і в усіх країнах. Сформовано теоретичну концепцію спадкоємності формотворних систем наповнення одночастинності; уперше одночастинність розглянуто з позиції історичного музикознавства. Вибудовано історичну ієрархію - вертикаль формотворного наповнення одночастинності: від простих до вищих форм. Аналіз Третьої фортепіанної сонати С. Прокоф'єва виявляє створення нової форми одночастинності - сонатної "ілюзорної" циклічної одночастинності. В ній сформовано новий і важливий для композиторського мислення етап, що містить символізм трактування образів "року", "долі", "зла"; використано трансформований образ-символ у вигляді основного мотиву гімну Dies ігае. На прикладі Першого фортепіанного концерту Прокоф'єва продемонстровано найвищу форму втілення одночастинності - рондо-сонатна "ілюзорна" циклічна одночастинності. Виділено принципи використання елементів вищої форми діалектичної одночастинності - сонатна і рондо-сонатна циклічність.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"