Концептуалізовано комплексний підхід до трансформації політичних інститутів у перехідних суспільствах, в якому акцент робиться на формі державного правління та партійній системі з урахуванням дієздатності держави та особливостей конституційного процесу. Виділено та проаналізовано чотири основних підходи до дослідження політичних інститутів у рамках неоінституціоналізму (економічний, теорія раціонального вибору, історичний (культурологічний), соціально-політичний та структурний). З'ясовано їх розуміння джерел зміни інститутів. Визначено та проаналізовано об'єктивні (соціально-культурні, економічні, персональні (чинник еліт), міжнародні, інституційні) та суб'єктивні чинники, які відіграють особливу роль у ході трансформації політичних інститутів. Виділено чотири періоди у дослідженнях форм державного правління та спростовано тезу про небезпечність президентської форми для постсоціалістичних країн. Встановлено наявність стійкого зв'язку між зміною режиму та прийняттям нової конституції у постсоціалістичних країнах. З'ясовано недоцільність як надто швидкого, так і пізнього прийняття конституції. Виділено й охарактеризовано такі ознаки інституціоналізованої партійної системи: низький рівень персоналізації; ідеологічна структуризація партійного спектра; низька виборча волатильність; низький рівень фрагментованості партійної системи; сильна вкоріненість партій у суспільстві; високий ступінь організаційного розвитку партій.

• Стойко Олена Михайлівна (політичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"