Здійснено аналіз збірників ''Шевченко та його доба'' 1925, 1926 років, авторами яких були провідні шевченкознавці того часу С. Єфремов, П. Филипович, О. Гермайзе, М. Новицький, О. Новицький, П. Рулін, А. Лобода та ін. Визначено домінантні вектори розвідок зазначених авторів, з'ясовано їхню тематику та проблематику, проаналізовано вплив наукових здобутків учених на розвиток подальшого шевченкознавства. Наголошено, що вже з кінця XIX століття вивчення постаті Т. Шевченка виявляло свою багатовекторність: серед предметних площин тогочасних досліджень визначалися народність митця, фольклорність, романтизм, тематичні дихотомії ''мужик / інтелектуал'', ''християнин / атеїст'', ''українськомовний / російськомовний'', ''поет / художник'', зв'язки поета з видатними людьми та прогресивними товариствами, що розглядаються у збірниках за провідним методологічним принципом - аналізувати не тільки автора та його творчість, але й усе, що з ним пов'язано (самого письменника, його найближче оточення та його історичну добу). Визначено вплив означених розвідок на дослідження сучасних учених і виходячи з цього - окремі новації шевченкознавчого дискурсу.

• Варенікова Олена Володимирівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"