Зазначено, що вивчення історії анархізму дозволяє зрозуміти можливі альтернативні шляхи суспільного будівництва, ступінь життєздатності та впливу анархістських ідей. Зауважено, що актуальність проблеми зумовлена тим фактором, що в науковій літературі відсутні узагальнюючі й усебічні характеристики генези анархістського руху в Україні. Показано, що анархістські групи з емігрантів із Російської імперії виникають на початку XX ст. на території Англії, Швейцарії, Франції. Анархістські структури в Україні формувалися з 1903 р. як частина світового анархістського руху, його учасники в Західній Європі та США підгримували українських однодумців. Координаційну роль комунікаторів в анархістських структурах виконували авторитетні лідери, редакції видань, згодом федерації. Одеса, Катеринослав, Харків стали центрами анархізму. Діяльність анархістів зводилася до агітації та пропаганди, до "прямих дій" з руйнації основ владної та економічної нерівності. Рушійною силою глобальних змін анархісти вважали робітників та селянство. Лютнева революція 1917 р. надала анархістам шанс скористатися легальністю, піком руху став листопад 1917 р. - квітень 1918 р. Протягом 1918 - 1921 рр. махновці виборювали незалежний від будь-якої влади "вільний район" на Півдні України. Конфедерація анархістських організацій України "Набат" намагалася об'єднати анархістів, керувати махновським рухом. Зазначено, що з 1920 р. в УСРР почалися арешти анархістів, їхню діяльність у профспілках та заводських комітетах було заборонено. Упродовж 1923 - 1926 рр. помітним став спалах анархістських настроїв, але у 1929 р. чекістські структури ліквідували анархістські групи. У боротьбі проти імперії анархісти об'єктивно опинилися на одному боці з майбутніми творцями української державності, з 1919 р. анархісти стали частиною антибільшовицького опору. Зауважено, що всебічний аналіз політичної практики анархістського руху в рамках суспільно-політичних трансформацій в Україні надає змогу стверджувати, що анархісти намагалися підняти широкі верстви населення проти феодально-буржуазної імперії, білогвардійської та радянської диктатур, що анархізм посів чільне місце в політичному розмаїтті першої чверті XX ст.

• Савченко Володимир Анатолійович (технічні науки)
• Савченко Вікторія Анатоліївна (педагогічні науки)
• Савченко Василь Антонович (1967–) (юридичні науки)
• Савченко Віктор Анатолійович (історичні науки)
• Савченко Василь Антонович (1950–) (економічні науки)
• Савченко Віталій Анатолійович (1967–) (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"