Розглянуто проблему клінічної урології - підвищення якості лікування хворих на сечокам'яну хворобу, ускладнену гострим пієлонефритом, шляхом визначення ролі чинників інфекційного генезу у розвитку як запального процесу нирок, так і каменеутворення і вдосконалення, відповідно до біологічних властивостей збудників, схеми лікування. Представлено результати клініко-лабораторних та мікробіологічних досліджень, виконаних 132 хворим на калькульозний пієлонефрит до та після оперативного лікування з видалення конкрементів. Визначено хімічну структуру конкрементів методом рентген - структурного аналізу і співставлено зі спектром виявлених мікроорганізмів. Вдосконалено схеми ранньої метафілактики сечокам'яної хвороби (СКХ) та запального процесу нирок з врахуванням біологічних властивостей збудників. При хірургічному лікуванні хворих, в залежності від методу видалення конкременту, було розподілено на 3 групи: І група (35 пацієнтів) - виконано відкрите оперативне втручання, II група (26 пацієнтів) - контактна літотрипсія, III група (14 хворих) - дистанційна літотрипсія. Доведено, що функціональний стан ураженої нирки відновлювався більш ефективно після оперативного та протирецидивного лікування при застосуванні екстракорпоральної ударно - хвильової літотрипсії. Встановлено спектр збудників у сечі з нирки (під час операції) та сечового міхура. Виявлено різницю у показниках мікробного числа сечі, яка була суттєво вищою у нирці. Превалювали представники ентеробактерій Е.соlі (30,5±5,2%), P. mirabilis (21,7±4,5%) та K. pneumoniae (16,9±4,1%). Із 60 хворих, що мали значущу бактеріурію у 24 (40,0±6,3%) з нирки та сечового міхура було виявлено різні збудники. Не завжди співпадав і спектр чутливості до антибіотиків, тому, при зміні імперичної антибактеріальної терапії (АБТ) на персоніфіковану орієнтувались на дані, отримані з нирки. Крім класичних бактерій у сечі 36 хворих було ампліфіковано ДНК представника родини Mycoplasmataceae - біовару U. urealyticum, який відноситься до уреазопродукуючих бактерій. Встановлено взаємозалежність між мінеральним складом видалених конкрементів та видовим спектром бактерій, виділених із сечі обстежених хворих. За наявності кальцієво- та магнієвовмісних фосфатів переважно виявляли P. mirabilis та U. urealyticum при показниках pH сечі 7,07 - 7,05. За наявності оксалатів переважали Е.соlі та U. urealyticum. Доведено, що одним із провідних факторів ризику розвитку СКХ є показник pH сечі, який чітко розмежовує процеси преципітації каменеутворюючих солей за їх фізико-хімічними показниками. Саме уреаплазми та протеї за рахунок високої уреазної активності, не дивлячись на різне таксономічне положення, сприяли стабільному слабо лужному показнику pH сечі - >7,0. При pH сечі 6,10 - 6,29 неможлива преципітація солей фосфорної кислоти, а спостережено масивна преципітація кальцієвих солей щавелевої кислоти та амонію урату і залишкова преципітація сечової кислоти, що й співпало з мінеральним складом видалених конкрементів. Встановлено концепцію, що за наявності в сечі U. urealyticum утворюються оксалатні конкременти в сечі. Відповідно до отриманих результатів розроблено й застосовано двох етапну схему лікування хворих на уреаплазмоз з метою ранньої метафілактики каменеутворення, що включала після проведеної АБ терапії, згідно існуючим протоколам, додаткове застосування доксицикліну, антимікотика, імунотерапію рідкими імуноглобулінами людини (Уреаплазма-імун) та пробіотика як per os, так і per vaginum, що дало 94,1% позитивного ефекту.

• Коваль Дмитро Васильович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"