Поліаспектно розглянуто мистецтво акварельного живопису у контексті художньої культури XX — початку XXI ст., де розкрито формування традицій в акварельному живописі у хронологічно-історичній послідовності та досліджено історичну генезису новаторських тенденцій. Простежено формування традицій і новаторства в техніках акварельного живопису як феномену художньої культури; сформульовано дефініцію "традиції в акварелі" та виявлено історико-культурні особливості феномену новації в акварельному живописі. Акварельні техніки розглянуто як важливу складову єдиного творчого процесу, що суттєво впливає на кінцевий результат твору та його соціокультурне сприйняття. Уточнено методику дослідження фондових колекцій музеїв за моделлю: "історія — колекція — особистість — автор — твір" як важливий базис для простеження еволюціонування історичної інновації, що поступово перетворюється на традицію. Новаторські тенденції в акварелі простежено як транскультурне явище, зорієнтоване на пошук митцями засобів збагачення власного творчого арсеналу новими техніками, що уможливлює отримання самобутнього авторського стилю, манери, почерку. Розроблено та експериментально апробовано авторську техніку фактурного акварельного зображення "Текстиль"; у контексті цієї техніки запропоновано нову термінологію для станкових картин: акварельні картини-килими, акварельні картини-панно, акварельні картини-гобелени, акварельні картини-печворк, акварельні карти- ни-рушники; авторські твори у техніці "Текстиль" оприлюднено на персональній виставці.

 Автореферати дисертацій 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Велігура Наталія Миколаївна (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"