Обгрунтовано механізми інтеграції внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні та реалізації довгострокових рішень щодо цієї групи громадян як пріоритету державної соціальної політики в Україні та подано напрями їх удосконалення на основі запровадження консолідованого механізму. Визначено особливості формування механізмів інтеграції ВПО та показано, що державні органи загалом ефективно відреагували на кризу, хоча інституціональна структура щодо надання послуг ВПО була ускладнена залученням багатьох міністерств та відомств до надання підтримки ВПО без будь-якої справжньої координації між ними. Доведено, що протягом 2014 - 2018 рр. в Україні було закладено важливі організаційно-правові засади забезпечення прав і свобод ВПО – створено Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та ВПО України, яке інтегрувало діяльність Міжвідомчого координаційного штабу, до якого входили представники 15 міністерств і відомств; прийнято Закон України "Про права і свободи ВПО", а також низку підзаконних нормативних актів Кабінету Міністрів України. Визначено суб'єктів громадянського суспільства, які активно долучилися до діяльності у сфері забезпечення прав і свобод ВПО (27 міжнародних організацій та 120 українських, включаючи їхні обласні представництва, які працюють безпосередньо з ВПО). На основі аналізу потреб ВПО встановлено чинники, які уповільнюють їх інтеграцію. Це, зокрема, відсутність постійного житла (що змушує багатьох ВПО повертатися на попереднє місце проживання, навіть якщо їх будинків там не залишилося); працевлаштування як спосіб забезпечення засобів до існування (40% ВПО не можуть знайти роботи відповідно до свого професійно-кваліфікаційного рівня, відчувають дискримінацію з боку роботодавців); матеріальне забезпечення (навіть ті, хто працює, не можуть забезпечити всі потреби сім'ї – орендна плата, одяг, харчування, освіта, здоров'я, розвиток дітей). Серед незадоволених потреб ВПО – доступ до медичного обслуговування, освіти, нереалізованість громадянських прав, доступ до інформації. Негативне ставлення до ВПО впливає на емоційний стан людей, обумовлює їх депривацію і погіршує їх здатність до інтеграції. Систематизовано зарубіжний досвід реалізації довгострокових рішень щодо ВПО та визначено пріоритетні напрями цієї діяльності: забезпечення тимчасовим і постійним житлом (першочергове забезпечення переселенців тимчасовим житлом з наявного житлового фонду, а також їх розселення в адміністративних будівлях і спеціально створених тимчасових поселеннях; отримання постійного житла: розселення у спеціально побудованих котеджних містечках (що заважає їхній інтеграції в місцях проживання, спричиняє сегрегацію ВПО) або відремонтованих квартирах; надання грошових компенсацій за втрачене та частково зруйноване житло, чи безвідсоткової позики на придбання житла); забезпечення прав зайнятості (збереження існуючих форм стимулювання зайнятості та стандартів надання соціальної допомоги у зв'язку з безробіттям); надання грошової матеріальної допомоги найуразливішим ВПО (що може спричинити формування ментальності утриманців); гарантії соціального забезпечення (право на безкоштовну середню освіту, медичне обслуговування та пенсійне забезпечення); створення спеціального державного органу, який відповідає за роботу з ВПО та розробка відповідної нормативно-правової бази). Центральною у вирішенні проблеми має бути гуманітарна складова, яка не повинна залежати від політичних рішень. Доцільним видається запозичення грузинського досвіду щодо впровадження єдиного багатофункціонального реєстру ВПО.

 Автореферати дисертацій 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Дяченко Олександр Вікторович (історичні науки)
• Дяченко Алла Володимирівна (педагогічні науки)
• Дяченко Андрій Васильович (державне управління)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"