Розглянуто проблеми визначення та концептуалізації загальних закономірностей розвитку китайської жіночої прози (з II ст. до XXI ст.) в аспекті гендерного розрізнення літературного канону. Аналіз художнього матеріалу вперше здійснено із залученням чотирьохфазової моделі розвитку жіночого красного письменства як субкультури (Е. Шовалтер), що дало підстави виділити три перші з них і описати відповідні періоди - "фемінінний" (II - поч. XX ст.), "феміністичний" (1912 - 1949 рр.) та "фемінний" (1949 р. - поч. XXI ст.) - з урахуванням китайської етнокультурної специфіки. Уперше інтерпретація творів китайських письменниць здійснена з урахуванням практик імітації домінантного канону, феміністичного сиротиву та жіночого самоствердження, описаних Е. Шовалтер та Ю. Крістевою. Адаптовано західну теоретико-методологічну матрицю феміністичних і гендерних досліджень до особливостей східного матеріалу, визначено засади формування національної моделі гендерного літературознавства у Китаї, осмислено проблемні й естетичні домінанти китайської жіночої прози другої половини XX ст. У творах Бі Шумінь, Ван Аньї, Лінь Бай, Тє Нін, Сюй Сяобінь, Чжан Цзє, Чжан Канкан, Чень Жань та ін. висвітлено особливості художньої репрезентації жіночого індивідуального досвіду (фемінізовані концепції кохання, жіночої тілесності, гендерної ідентичності) та жіночої колективної свідомості (реінтерпретація міфології та історії Китаю XX ст. з погляду жіночої культури).

• Ісаєва Надія Семенівна (медичні науки)
• Ісаєва Наталя Станіславівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"