Уперше запропоновано семантико-когнітивний та лінгвокультурологічний вектори дослідження фразеологічних одиниць антропоцентричної репрезентації в українській літературній мові. З'ясовано найрізноманітніші вияви буття людини засобами фразеології. Проаналізовано основні лінгвокультурні концепти, вербалізовані у фраземіці української мови: БОГ, ЧАС, ПРОСТІР, ВОДА, БАТЬКО та МАТИ, СЕРЦЕ, ОКО/ОЧІ. Виокремлено ключові слова-символи у складі фразем, зокрема: Чумацький Шлях, чотири броди, хліб, вишиванка, червона калина, кров, рушник тощо. Уперше визначено найрепрезентативніші сегменти в досліджуваній концептосфері української фразеологічної картини світу: ЛЮДИНА; ПОЧУТТЯ; НАРОДЖЕННЯ - ЖИТТЯ - СМЕРТЬ; СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС; ЗВЕРТАННЯ, ПРОХАННЯ, ПЕРЕКОНАННЯ; СТАН ПРИРОДИ; ДІЯ, ВЧИНОК. Зроблено висновок про масштабність впливу світогляду народу на утворення та функціонування фразеологічних одиниць у мові.

• Венжинович Наталія Федорівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"