Мета роботи - дослідження питань ефективності управління факторингом як інноваційним продуктом на засадах формування оптимізаційного факторингового портфеля (ФП) підприємств торговельної галузі, що слугуватиме підгрунтям для ухвалення управлінських рішень щодо впровадження цієї послуги в господарську діяльність суб'єктів господарювання. У результаті дослідження сформульовано низку висновків і методичних рекомендацій практичного спрямування. Формування оптимізаційного ФП базується на засадах моделі портфельних інвестицій CAPM, запропонованої В. Шарпом. Умови формування портфельних інвестицій, що відображені в ціновій моделі ринку капіталів, були адаптовані до формування ФП. Ключовими умовами факторингової угоди є: обмеження на кредитний ризик і заданий рівень доходу, тобто підприємство повинно обрати портфель із максимальною прибутковістю, що досягається мінімізацією витрат на цю послугу; прагнути до збільшення ліміту фінансування дебіторів; вилучити з портфеля дебіторів підприємства з високим ризиком неповернення заборгованості. Дебітори підприємства, що формуватимуть оптимізаційний ФП, запропоновано визначати через змінні x1 - xn. Коли x = 1, то дебітор додається до ФП, а за умови x = 0, потрібно виключити дебітора з портфеля. За умови укладання регресійних договорів факторингу можна використати неперервну задачу лінійного програмування, в якій змінна x буде в діапазоні від 0 до 1, тобто ліміти фінансування на дебіторів можуть дробитися. Цільову функцію ФП торговельних підприємств запропоновано як для "invoice-discounting" (лише фінансування дебіторської заборгованості), так і для "full factoring", тобто повноцінного факторингу (застосування додаткових суміжних послуг факторингу). Дохідність підприємства від факторингових операцій залежить від кількості дебіторів у ФП. Що більшою є кількість дебіторів у портфелі, то вищою є прибутковість підприємства від факторингу. Проте підприємству потрібно враховувати дебіторів із високим кредитним ризиком із метою мінімізації неповернення дебіторської заборгованості. Отже, дебітори, які мають найбільший кредитний ризик факторингу, повинні бути виключені з ФП. Для оцінювання економічної ефективності управління факторингом підприємств торговельної галузі на основі сформованих оптимізаційних ФП запропоновано використовувати методику Cronbach & Gleser. Запропоновані пропозиції щодо управління факторингом торговельних підприємств, в основу якого покладено формування ФП, надають можливість урегулювати боргові відносини між підприємствами з залученням третіх сторін, тобто запобігти виникненню негативних явищ у боргових відносинах між торговельними підприємствами в майбутньому, а також будуть сприяти максимізації прибутку на досліджуваних суб'єктах підприємництва.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"