Мета дослідження - висвітлити особливості українсько-польського конфлікту у Львові та проблему повоєнного українсько-польського кордону крізь призму документації підпілля ОУН(б). Методологія базується на принципах історизму, системності, багатофакторності, конкретності, науковості та всебічності. Використано такі загальноісторичні методи: історико-порівняльний, ретроспективний, проблемний, текстологічного й мікроісторичного аналізу. Увівши до наукового обігу низку нових архівних матеріалів, які зберігаються в Галузевому державному архіві Служби безпеки України, удалося доволі повно продемонструвати, як учасники українського націоналістичного підпілля бачили українсько-польське протистояння у Львові в 1943 - 1944 рр., як змінювалося їх ставлення до подій, як вони відображали реакцію української громади міста на міжетнічний конфлікт. Висновки: проаналізовані звіти оунівського підпілля дають надзвичайно багатий і цікавий матеріал для вивчення історії українсько-польського міжетнічного конфлікту в роки Другої світової війни. Львів був подібний до "лабораторії", в якій ставився "історичний експеримент" - моделювався українсько-польський конфлікт у зменшених масштабах та з нижчим ступенем кровопролиття. Цілком очевидно, що таке велике місто достатньо надійно контролювалося як німецькою, так і радянською сторонами, що не дозволяло протистоянню між: українцями й поляками розростися до тих масштабів, яке воно мало "на провінції". Проте випадок Львова, описаний у звітах українського націоналістичного підпілля, дозволяє збагнути багато механізмів, котрі однаково працювали в різних зонах конфлікту: балансування й нерівномірна підтримка німцями однієї або іншої сторони протистояння; плітки; провокації; застосування збірної відповідальності; переконаність у "відплатності" власних дій тощо. Також звіти бандерівського підпілля зі Львова дають цінну інформацію про настрої населення, його реакцію на пересування фронту, на дії та розпорядження властей, на міжнародні візити й угоди. Розкрито ту велику роль, яку відіграють інформаційні "фейки", котрі здатні занурювати великі спільноти людей у стан масового психозу, позбавляти волі до опору чи навіть порятунку втечею. Безумовно, слід пам'ятати специфіку опрацьованих джерел, які створювалися людьми з чітко визначеним світоглядом, де зверталася увага на певні конкретні проблеми за ігнорування чи замовчувайня інших. Однак, з іншого боку, проаналізовано матеріали, котрі однозначно не готувалися для використання з пропагандистською метою, виглядають доволі відвертими, що підсилює їх наукову цінність.

• Патриляк Іван Казимирович (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"