Мета роботи - аналіз ключових напрямів, суспільної рецепції й наслідків політики декомунізації, що набула нового імпульсу після Євромайдану. Методологічну основу становить міждисциплінарний підхід. Він включає у себе політичну складову, а також урахування того, що декомунізація передбачає світоглядну та культурну трансформацію українського суспільства. Використано принципи історизму, багатофакторності, усебічного підходу. Наукова новизна полягає у спробі концептуалізації подій 2014 - 2020 рр., пов'язаних з імплементацією політики декомунізації. Висновки: імпульсом для політики декомунізації стала відсутність повноцінно сформованого національного історичного наративу і прагнення його сформувати. У когнітивному плані об'єктом декомунізації виступає історія України у ХХ ст., з особливим наголосом на радянському періоді та національно-визвольній бороть. У просторовому розумінні таким об'єктом є публічний/символічний обшир міст і сіл України, а також інформаційно-культурний, де відбувається комунікація на теми історичного минулого. Принциповим елементом політики пам'яті в 2014 - 2020 рр. стало засудження злочинів комуністичного режиму, яке в умовах сьогодення поступово набуває конвенціонального характеру. Найпотужнішим інструментом декомунізації був законодавчий - ухвалення та впровадження чотирьох законів 9 квітня 2015 р. Разом із застосуванням інституційного інструменту - діяльність Українського інституту національної пам'яті - це стимулювало процес відмежування від комуністичного/тоталітарного минулого, від його символіки й топоніміки. Засудження злочинів комуністичної влади та (вповні нереалізована) процедура люстрації є засадничими основами постколоніального дискурсу й елементами дорожньої карти формування української політичної нації. Усупереч заявам окремих критиків політики декомунізації визнання правлячого режиму злочинним не означає, що в підлеглій йому країні не було нічого позитивного, або що "борець за незалежність" апріорі не може вчинити злочину. Дані соціологічних опитувань свідчать, що ставлення українського суспільства до декомунізації та до її практичного впровадження неоднозначне та має виразну регіональну специфіку.

• Шаповал Юрій Іванович (1953–) (історичні науки)
• Шаповал Юлія Ігорівна (1991–) (економічні науки)
• Шаповал Юлія Дмитрівна (педагогічні науки)
• Васильєва Ірина Григорівна (юридичні науки)
• Васильєва Ірина Григорівна (юридичні науки)
• Васильєва Ірина Василівна (філософські науки)
• Васильєва Ірина Анатоліївна (медичні науки)
• Васильєва Ірина Іванівна (технічні науки)
• Васильєва Ірина Михайлівна (біологічні науки)
• Васильєва Ірина Карлівна (технічні науки)
• Васильєва Ірина Едуардівна (1965–) (фізико-математичні науки)
• Васильєва Ірина Георгіївна (біологічні науки)
• Васильєва Ірина Геннадіївна (фізико-математичні науки)
• Матвієнко Ілля Олександрович (педагогічні науки)
• Матвієнко Ірина Миколаівна (медичні науки)
• Матвієнко Ірина Сергіївна (фізичне виховання та спорт)
• Матвієнко Ірина Сергіївна (філософські науки)
• Матвієнко Інна Володимирівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"