Розглянуто конвенціональні знакові системи кодексу вбрання провідних верств давньоруського суспільства в нерозривній єдності зі сферою їхньої діяльності й поведінки. Мета студії - вивчення комунікативної та символічної природи одягу, осягнення феномену моди у середньовічній Русі та уявлень про сакральну значущість убрання, його ролі в ритуалах щоденної поведінки. Методологічну основу становить принцип історизму, що спирається на впізнаванні релевантної семантичної ізотопії структур повсякденності, комунікативної й ідейно-образної природи вбрання. Уперше в українській історіографії комплексно досліджується феномен кодексу вбрання та моди як особливого виду соціальної комунікації Київської Русі. Висновки: з'ясовано комунікативну й символічну природу кодексу вбрання. Одяг і супутні йому речі, що оточували середньовічну людину, мали не тільки утилітарно-споживацький, прагматичний характер - вони диктували манеру поведінки, стиль життя, виконували важливу соціальну функцію. Предметний світ речей і, зокрема, одягу за середньовіччя наділявся знаковим, символічним кодом певних смислів, значень, соціальних комунікацій. Притаманний провідній верстві населення Русі стиль одягання й ритуал щоденної поведінки засвідчував її інтеграцію у традиції лицарства, феодальної ідентичності. Обгрунтовано, що мода - це не тільки світ речей та одягу в їхніх зовнішніх формах, а ще й жести, зачіски, звичаї, устрій життя, ритуал щоденної поведінки.

• Ричка Володимир Михайлович (1955–) (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"