Мета роботи - введення до наукового обігу інформації про раніше невідомих емітентів приватних грошових сурогатів та встановлення повного ланцюжка їх використання, а також аналіз практики органів влади асоціювати подібні випуски з фальшивомонетництвом. Методологію визначено загальнонауковими методами і принципами історизму, системності, об'єктивності, розвитку та багатогранності. Оригінальність дослідження. Уперше у вітчизняній історіографії встановлено й описано повний алгоритм і механізм застосування купецтвом власних грошових замінників. Практичне значення досягнутих результатів полягає в можливості застосування їх у наукових студіях із нумізматики, історії економічної думки, грошового обігу, науки й техніки, криміналістики, а також при підготовці навчально-методичних матеріалів. Основні результати. У 1860-х рр. в окремих місцевостях Російської імперії, господарствах та на виробничих підприємствах з'явилися приватні грошові замінники (бони, жетони, марки, талони), поява яких була викликана нестачею розмінної монети. Уряд заборонив випуск локальних грошових сурогатів у вигляді марок, квитанцій, ярликів та інших знаків чи зобов'язань, що містили у собі необхідність виплати певної суми товарами або послугами. Відтворено повний ланцюжок використання приватних бонів.

• Гуржій Іванна Олександрівна (1985–) (історичні науки)
• Гуржій Іван Олександрович (1915–1971) (історичні науки)
• Бойко-Гагарін Андрій Сергійович (1988–) (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"