У 1945 р. було створено Організацію Об'єднаних Націй - визнаний стабілізуючий чинник світового співтовариства, що стало одним із важливих наслідків завершення Другої світової війни. 75-річна історія діяльності ООН є прикладом вирішення складних міжнародних суперечностей. Організація пережила класичну "холодну війну", хоча у цей час мала незначну ефективність діяльності. Робота ООН активізувалась після розпаду СРСР у короткий проміжок існування однополярного світу з домінуванням США. Але сучасна криза системи міжнародних відносин знову загострила проблему налагодження міжнародно-правових, політично-організаційних і ментальних основ формування нового постмодерного укладу. Мета дослідження - висвітлення тенденцій поглиблення кризи Організації Об'єднаних Націй в умовах глобальної "гібридної війни" за перерозподіл ресурсів, влади й багатства між різними центрами біагатополярної світу. Методологія спирається на критичний історичний аналіз діяльності глоіальної міжнародної інституції ООН, принципи історизму, системності. Наукова новизна полягає у виявленні ключових суперечностей формування постмодерної системи міжнародних відносин фактично за умов глобальної "гібридної війни". Розмиваються локально-цивілізаційні, соціально-економічні, ментальні характеристики однополярного світу. Утім ООН залишається важливим дипломатичним майданчиком взаємодії різних світових потуг. Це дає підстави апелювати до норм міжнародного права у процесі розв'язання міждержавних конфліктів. Висновки: постмодерна система міжнародних відносин є форматом складної взаємодії п'ятьох "світів": Євроатлантичної ареалу, Китаю, держав, що розвиваються, послаблених глобальною конкуренцією і країн, які втрачають суб'єктність. Ліберальна глобалізація доповнюється глокалізацією. США й КНР конфліктують як головні полюси сили нової багатополярної системи міжнародних відносин. Вашингтон обрав стратегію тривалого стримування Китаю. Пекін удається до асиметричної стратегії впливу на США. Це протистояння намагається використати Російська Федерація. Збереження та посилення впливу Організації Об'єднаних Націй на світову політику необхідне для запобігання силових варіантів прискорення формування багатополярної системи міжнародних відносин та адекватного реагування на інші нові виклики й загрози, які становлять небезпеку для всього людства.

• Віднянський Степан Васильович (1951–) (історичні науки)
• Мартинов Андрій Юрійович (1969–) (історичні науки)
• Мартинов Артур Вікторович (1973–) (фармацевтичні науки)
• Мартинов Андрій Анатолійович (економічні науки)
• Мартинов Анатолій Никифорович (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"