Сучасне право відображає наявний рівень свободи, воно інтерактивне, динамічне і певною мірою гнучке. Воно відкрите до збагачення зовнішніми факторами, воно корелює з правовими традиціями й відповідає вимогам часу, але залишається незмінним у своїй суті і забезпеченні захисту й належної реалізації свободи індивідів. Нині монополія жорсткого права відступає під розширенням ролі в регулюванні суспільних відносин м'яким правом. Світова спільнота переосмислює роль забезпечених примусом санкцій щодо фактичних інтересів і волі сторін конфлікту в напрямі його фактичного вирішення. Відома формула одержує нову форму розвитку: важливим є результат, який задовольняє інтереси не лише сторін конфлікту, а й не суперечить загальним вимогам світового співтовариства та правам і свободам індивідів. Зауважено, що досягнення зазначених орієнтирів є можливим лише у відповідному середовищі. На думку авторів таким середовищем є сучасна держава. Стійка, відкрита до співпраці з іншими країнами, з ефективним механізмом і належним рівнем діджиталізації. Зазначені складні процеси вимагають високого рівня юридично-технологічної регламентації процедурно-процесуального механізму їх здійснення. Особливого значення набувають ті алгоритми (технологічна досконалість, відповідність інструментарію галузі регулювання, законність, обгрунтованість, своєчасність, переконливість тощо), які закріплюються у письмових правових актах. Базуючись на аналізі наявних алгоритмів правового регулювання, зауважено щодо наявності певної методологічної проблеми щодо класифікації. У зазначеному аспекті необхідно враховувати нетотожність таких термінопонять, як юридичний алгоритм (legal algorithm), алгоритми права (algorithms of law), технологічні алгоритми в праві (technology algorithms in law). Технологічні алгоритми у праві слід розглядати як сукупність техніко-технологічних продуктів (електронні документи, електронний цифровий підпис, комп'ютерні програми, пошукові бази даних, електронні реєстри, електронні площадки вирішення спорів, юридичні боти та інше), які використовуються в юриспруденції. Своєю чергою стрімкий розвиток суспільних відносин в епоху постмодерну, динаміка технологічного розвитку та процесів обміну інформацією зумовлюють особливе становище й роль електронного документа в сучасній системі документообігу.

• Манько Денис Григорович (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"