Актуалізовано роль досвіду як незмінної, сталої основи суддівського пізнання, що виражається у двох вимірах: по-перше, як узагальнення правових знань судді, його навичок і вмінь, що допомагає орієнтуватися в доказовій інформації і досліджувати з неї те, що дійсно необхідно для професійного бачення фактичних обставин справи, найбільш значущих та суттєвих для встановлення справедливості, й, по-друге, як дискурсивно-інтерсуб'єктивна інтерактивна модель вербальної взаємодії між учасниками судового засідання, що виступає ефективним засобом спілкування між різними поколіннями суддів і суддями одного покоління. Зауважено, що запорукою успішного формування професійного досвіду судді, основою засвоєння ним знань, умінь і навичок, підвищення кваліфікаційного рівня та профілактики професійної деформації є не тільки наявність належної соціальної комунікації, але й активність судді у професійній діяльності. Тільки активний суддя не боїться проявляти себе рішуче й водночас уникає неконструктивної та безпідставної критики щодо своїх колег, висловлює окрему думку та переконує інших суддів в її правильності. Інститут окремої думки, підтримуючи суддівську незалежність, надає змогу судді позиціонувати себе як носія індивідуального досвіду. Акцентовано увагу на тому, що когнітивна специфіка досвідного суддівського знання у порівнянні зі знанням теоретичним, різниться відповідно до "знання як" і "знання що". На противагу традиційним базовим поняттям, таким як "правило", "норма", "логіка", вихідним пунктом пояснення природи, що виступає предметом такого знання, слугують відмінні поняття "доцільність", "функціональність", "дієвість". Встановлено, що структура суддівського досвіду містить набуті спеціальні знання, навички, уміння, тобто компоненти підготовленості до діяльності з відправлення правосуддя, які перетворюють "ремесло" в методологію і у той пласт, що трансформує професію судді в покликання. Контроль громадськості за діяльністю судової гілки влади є поштовхом для кожного судді до того, щоб підвищувати свій кваліфікаційний рівень, займатися самоосвітою та прагнути фахового розвитку.

• Гураленко Наталія Анатоліївна (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"