Переговорний процес поліцейського з правопорушниками - це заснований на нормативно-правових актах і моральних нормах ненасильницький, гуманний спосіб боротьби з правопорушеннями, злочинністю. Його змістом є схилення правопорушників шляхом психологічного впливу до добровільної відмови від подальших протиправних дій за наявності усвідомлення фактичної можливості їх здійснення, до запобігання шкідливим наслідкам і їх добровільного усунення, щирого каяття й активного сприяння розкриттю, розслідуванню правопорушення (злочину), надання криміналістичної й оперативно-розшукової інформації. Переговорне спілкування є відносно новим напрямом діяльності правоохоронних органів, воно не замінює, а доповнює традиційні напрями та форми боротьби зі злочинністю й може бути складовою частиною тактичних операцій, включно з застосуванням процесуального примусу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. У процесі підготовки й ведення переговорів залежно від мети використовують різноманітні методи, які можна розподілити на дві основні групи: методи особистісної психологічної підготовки до проведення переговорів (спрямовані на формування психологічної готовності до переговорів); методи організаційні, які спрямовані на оволодіння організаційними формами підготовки та проведення переговорів. На сьогодні немає задовільної наукової класифікації чи переліку ситуацій, в яких працівникам поліції доводиться вести переговори. Дослідженням установлено, що найбільш розповсюдженими ситуаціями переговорного спілкування (у порядку зменшення частоти виникнення) є такі: групові порушення громадського порядку, правопорушення на сімейно-побутовому грунті, порушення громадського порядку однією особою, одноосібне утримання заручника, утримання заручника групою осіб. Основними труднощами переговорного процесу є відсутність навичок професійної підготовки й досвіду проведення переговорів, недоліки в організації психологічної підтримки переговорного процесу, недоліки в матеріально-технічному забезпеченні, організації та керівництві проведення переговорів. Процес ведення переговорів у кризових ситуаціях має такі основні етапи: до прибуття оперативної групи, після прибуття оперативної групи й початок її роботи, прийняття рішення за висунутими вимогами, завершення переговорів і проведення силової операції (за гострої потреби). Головне під час проведення переговорів - це зорієнтувати працівників на загальну періодику переговорів як на систему певних орієнтирів, оскільки не існує та й не може існувати загальної, шаблонної схеми дій у подібних ситуаціях.

• Матієнко Тетяна Василівна (психологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"