Мовна палітра ранньомодерної Гетьманщини була доволі розмаїтою і включала канцелярську українську ("проста мова"), латину, польську, російську, старослов'янську, розмовну українську мови. На кожну з них покладалися свої функції. Поряд з уявленнями про власні територію, етногенез, картину минулого, пантеон героїв та антигероїв, мова в Гетьманщині XVII - XVIII ст. також була важливим фактором ідентичності. Мета роботи - аналіз функціонування мов/мови в Гетьманщині, виокремлення їх функції та сфери вжитку, визначення мови як маркера ідентичності спільноти/спільнот, що мешкали на її теренах. Методологія дослідження базується на деконструкції текстів - актових і наративних, які побутували в Гетьманщині впродовж означеного періоду. Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні значного масиву текстових джерел, що дало змогу реконструювати мовну ситуацію в Гетьманщині, визначити особливості мовного фактора як маркера ідентичності. Висновки: розмежовуючи сфери вживання різних мов у Гетьманщині, ми бачимо їх використання як прямий або опосередкований конструкт ідентичності. Кожна з них займала властиву їй функціональну нішу, саме існування яких було проявом ідентичності соціуму, що проживав у межах Гетьманщини.

• Бовгиря Андрій Маркович (1976–) (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"