Удосконалено лікування гострого коронарного синдрому з підйомом ST шляхом оптимізації підходів вибору стратегії реперфузійної терапії у різних категорій пацієнтів на основі визначення і зівставлення клінічної значущості оцінки реперфузії міокарда щодо найближчого та віддаленого прогнозу, за резолюцією сегменту ST та її незалежних предикторів. Доведено, що у хворих на ГКС з елевацією сегмента ST, які отримують реперфузійну терапію для оптимізації стратифікації ризику важких серцево-судинних «подій» як у найближчому, так і у віддаленому періоді, доцільно оцінювати її ефективність щодо реперфузії шляхом визначення резолюції сегмента ST після ППКВ - на >70 % через 30 хв, а для ТЛТ - >50 % на 90 хв та 180 хв. У хворих з ГКС з підйомом ST, які отримують ТЛТ стрептокіназою, для оцінки ефективності реперфузії щодо ризику ГЛШН доцільно визначати резолюцію ST >50% через 180 хв. Навіть в умовах обмеженого ресурсного забезпечення доцільно віддавати перевагу ППКВ перед ТЛТ у всіх хворих з ГКС з елевацією сегмента ST, незалежно від ризику за ТІМІ і часу ішемії, оскільки при високому ризику, його використання асоціюється із покращенням прогнозу в госпітальному періоді, а при низькому - зі зменшенням важких серцево-судинних «подій» протягом наступних 3 років.

• Сиченко Юрій Олександрович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"