Роботуприсвячено вивченню раннього періоду життєтворчості B. Пухальського від народження до початку навчання у Петербурзькій консерваторії, висвітленого в неопублікованих мемуарах "Записки про моє життя". Під час дослідження "Записок" та їх ролі в осягненні природи й психології творчості використано взаємодоповнюючі парні категорії "культура спогадів" і "спогади культури" - форми актуалізації культурних смислів і їх трансляції. "Записки про моє життя" є як джерело спогадів про культуру, так і репрезентант концепції "культури спогадів". Мета дослідження - цілісне та всеосяжне відтворення дитячих і юнацьких років В. Пухальського як малодослідженого періоду життєтворчості митця в контексті його мемуарної спадщини. Дитячо-юнацький вік піаніста, композитора, педагога, засновника Київської фортепіанної школи, фундатора професійної музичної освіти на українській землі, музичного критика, культуртрегера Володимира В’ячеславовича Пухальського тривалий час залишався поза увагою сучасних дослідників. У свідомості нащадків виникає бажання відродити забуті імена, згадати про їх новаторські ідеї, переглянути ставлення до їх культурної спадщини, осягнути їх значення в умовах сучасного культуротворчого процесу. Лише за наявності великої кількості відтворених у свідомості представників суспільства подій і образів минулого як варіантів мемуаристики можна осягнути те загальне, що і конституює культуру як таку. Світ дитинства, складний та унікальний, пов’язаний з усім прийдешнім життям людини. Недарма свої мемуари В. Пухальський починає саме зі спогадів про дитинство. їх задум полягає в тому, щоб через пізнання себе, реанімацію дитячо-юнацьких років знайти душевну рівновагу і впевненість у суворій реальності пізнього періоду життєтворчості. "Записки" В. Пухальського належать до жанру автобіографії. В них він повніше виражає власну самототожність, оскільки в автобіографії головна роль належить авторові. Дитячі страхи, образи та розчарування, внутрішні діалоги з самим собою, фінансові труднощі й життєві випробування, невизначеність соціального статусу митця, сила духу і воля - все це утворює феномен творчої індивідуальності, неоціненно важливий для розуміння культури 50 - 70-х років XIX століття. Саме спогади про дитячі та юнацькі роки дають можливість конструювати складний образ відносин часу і людської свідомості. Вони допомагають розглядати модифікацію рис та якостей В. Пухальського, сформованих у дитячо-юнацькому віці, в риси та якості лідера, управлінські та організаційні зокрема. Діяльність В. Пухальського як лідера стала каталізатором культуротворчих процесів на українській землі.

• Романенко Анастасія Романівна (культурологія)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"