На основі синтезу стародруків, рукописів і архівних матеріалів досліджено розвиток вітчизняного просвітницького туризму під впливом історико-педагогічних умов IX - 30-х pp. XX ст. Соціокультурні виміри феномена презентовано діяльнісними починаннями свідомих просвітників на геополітичній карті світу. Світоглядною основою просвітників були ціннісні орієнтири, норми поведінки, цільові настанови. Вони віддзеркалювали еволюцію особистісних інтересів, зорієнтованість поведінки у розрізі просторово-часового континууму. З огляду на періоди цивілізаційного поступу, активізація розвитку вітчизняного просвітницького туризму припала на кріпосний та посткріпосний періоди, коли складні умови життєдіяльності численних поколінь українців продукували прийняття рішучих дій. Низький рівень грамотності широких суспільних мас, мінімалістичний добробут, імперський гніт спровокували динамічний розвиток феномена, який забезпечив відродження української державності. Доведено, що активний розквіт вітчизняного просвітницького туризму сприяв поглибленню давніх освітніх традицій, які, переплітаючись з новими, надбудовували базис омріяної багатьма поколіннями українців програми національної школи. Попри відчутні руйнівні впливи існуючого самодержавства традиційний характер феномена забезпечив збереження регіональної цілісності, у ширшому відношенні - посприяв націотворенню.

• Дудка Тетяна Юріївна (педагогічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"