Висвітлено актуальні проблеми вивчення баянно-ансамблевого мистецтва України XX - початку XXI ст. як цілісного явища української музичної культури. Наголошено на питаннях пріоритетності цього виду творчості за теоретичним, історичним і практичним параметрами, розкрито культурологічні аспекти його поетики. Розглянуто феномени духовності, діалогічності та майстерності як культуротворчі фактори. Визначено специфіку поняття "пріоритетність" відносно виконавських жанрів з її специфізацією в контексті баянно-ансамблевого мистецтва. Конкретизовано хронологію розвитку баянно-ансамблевого виконавського жанру відповідно його дефініціям і соціокультурним функціям. Розглянуто процеси професіоналізації та академізації баянно-ансамблевого музикування. З'ясовано жанрово-стильові особливості баянно-ансамблевої літератури та репертуарної політики. Проаналізовано феномени духовності, діалогічності та майстерності як складові виконавської поетики в проекції на культуротворчий потенціал баянно-ансамблевого виконавського жанру. Зазначено, що результатом дослідження є формування комплексного уявлення про баянно-ансамблеве мистецтво України XX - початку ХХІ ст. як цілісного соціокультурного явища з потужним потенціалом важливого культуротворчого значення в усіх формах взаємодії теоретичного, історичного та практичного аспектів.

• Нефедов Сергій Юрійович (культурологія)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"