Увагу приділено мистецтвознавчій експертизі класичного українського фарфору та фаянсу України XIX - початку XX ст. Охарактеризовано основні критерії сучасної атрибуції, експертизи й ідентифікації українського фарфору-фаянсу, а також новітні технологічні прийоми, що застосовуються у дослідженні тонкокерамічних виробів в умовах сучасного антикварного ринку. Простежено взаємозв'язок мистецтвознавчої експертизи з практичними методами наукової реставрації фарфору та фаянсу, які використовуються у музеях України. Зазначено, що в роботі вжито культурологічний підхід для вивчення вітчизняного фарфору-фаянсу XIX - початку XX ст. у зв'язку з розвитком художньої культури формотворення та декорування виробів. Зауважено, що сучасні дослідники тонкокерамічних творів вказаного періоду розглядають, в основному, питання, пов'язані з естетичними особливостями предметів. Насамперед, у розрізі специфіки їх конструкції, способів виготовлення та формотворення. Проте, аспект зв'язку мистецтвознавчої експертизи та наукової реставрації досі вченими не розглядався. Тому у межах дисертаційної роботи основну увагу акцентовано на важливості теоретичного узагальнення матеріалу з вивчення музейних предметів фарфору-фаянсу України XIX - початку XX ст., а також на необхідності проведення порівняльного аналізу досліджуваних предметів з різних точок зору, включаючи методи наукової реставрації. Зазначено, що в результаті вивчення джерельної бази окреслено шляхи проведення досліджень творів художньої кераміки з фондових сховищ державних музейних колекцій, визначено основні положення сучасного наукового підходу проведення мистецтвознавчої експертизи з використанням новітніх науково-технічних засобів. На підставі проведення реставрації до наукового обігу введено маловідомі зразки українського класичного фарфору та фаянсу. Виявлено, що упродовж XIX - початку XX ст. в українському мистецтві відбувалися закономірні стильові трансформації та модифікації в формотворенні та декоруванні тонкокерамічної продукції, впроваджувались у виробництво технічні та технологічні нововведення. Це суттєво вплинуло на зміну модних напрямів, пошуків нових композиційних і живописних рішень у межах стилів, а також удосконалення форм і техніки розпису виробів. Встановлено, що методика проведення мистецтвознавчої та техніко-технологічної експертизи фарфоро-фаянсових творів базується на їх комплексному дослідженні та включає атрибуцію, оптико-фізичні, хімічні й інші методи, що дає підстави визначити автентичність пам'ятки, її історичне, культурне та мистецьке значення. Рзглянуто окремі групи художньої тонкої кераміки в процесі їх реставрації, проаналізовано документальні відомості щодо їх побутування, обліково-довідкові й інвентаризаційні матеріали. Проведено візуальні дослідження артефактів, визначено техніки та технології їх створення, ступінь збереженості, спосіб нанесення декору, композицію, стилістику, наявність клейм і сигнатур. За результатами вивчення різних способів встановлення вартості творів мистецтва українськими та зарубіжними фахівцями, які займалися проблемами оцінювання, як найбільш раціональну було виділено систему В. Індутного. Розроблено рекомендації з проведення мистецтвознавчої експертизи й атрибуції художнього фарфору-фаянсу в музейній науково-реставраційній практиці відповідно до сучасних умов антикварного ринку. Увагу приділено обґрунтуванню способів проведення техніко-технологічної експертизи творів з тонкої кераміки. Встановлено значимість окремих виробів як історико-культурних джерел. Запропоновано засоби ідентифікації фарфоро-фаянсових творів у процесі здійснення мистецтвознавчої експертизи. Зазначено, що проведені дослідження дозволили уточнити класифікацію творів української тонкої кераміки XIX - початку XX ст. за художньо-образним ознаками. Проведено їх систематизацію за формально-стилістичними особливостями та функціональними характеристиками, визначено їх видову приналежність. Простежено взаємозв'язок мистецтвознавчої експертизи з різними галузями наук (історії, культурології, музеєзнавства, наукової реставрації, етики, естетики, фізики, хімії тощо), спрямованими на вирішення важливих соціокультурних завдань.

• Ревенок Наталія Миколаївна (культурологія)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"