Комплексно висвітлено аспекти реалізації права на репродукцію людини методом сурогатного материнства через аналіз поняття та правової природи методу, статусу його основних учасників і виокремлення можливих способів удосконалення його регулювання в межах національної системи законодавства. З'ясовано методологію дослідження, здійснено огляд джерельної бази у сфері реалізації права людини на репродукцію, проаналізовано його теоретико-правове розуміння у світлі розвитку біомедицини та біотехнологій. Виокремлено правову природу сурогатного материнства, що містить медичну складову, яка полягає в репродукційній технології, що допомагає подолати безпліддя, та юридичну, котра відображається в таких ознаках: сурогатне материнство є способом реалізації права людини на репродукцію; створює новітні правовідносини, які не мають чіткої регламентації та правової аналогії для регулювання; засобами регулювання виступає поєднання правових і морально-етичних норм; ґрунтується на договірних відносинах. Розкрито загальні принципи правового регулювання методу сурогатного материнства та статус таких її учасників, як сурогатна мати, потенційні батьки і дитина, що народжена шляхом використання сурогатного материнства. Проаналізовано зарубіжний і національний досвід правового регулювання права на репродукцію методом сурогатного материнства. Визначено можливі шляхи удосконалення системи законодавства у сфері репродукції в Україні.

• Марко Ярослава Романівна (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"