Досліджено питання визначення юрисдикції суду у процесі розгляду трудового спору, практичних проблем її вибору та варіантів вирішення вказаної проблеми. Здійснено вивчення та аналіз положень нормативно-правових актів, а також досліджено судову практику (зокрема практики Верховного Суду) з вирішення цього питання. Зазначено, що під час визначення юрисдикції суду з питання розгляду трудового спору варто враховувати два критерії - спеціалізацію та територіальність. Якщо говорити про перший критерій - спеціалізацію, то вказується на те, що найбільше питань виникає з розмежуванням цивільної та господарської юрисдикцій під час розгляду "майнових трудових спорів". Зазначено норми Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України із процедур банкрутства, які регламентують порядок вирішення цього питання, також наведено приклади судових рішень, а саме - постанов Верховного Суду, в яких суд сформулював чітку правову позицію з розмежування цивільної й господарської юрисдикцій. Крім розмежування цивільної та господарської юрисдикцій, у роботі вказано на відмінність цивільної та адміністративної юрисдикцій під час вирішення трудових спорів. Так, окрім положень Кодексу адміністративного судочинства України, зазначається також правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої вирішується практична проблема співвідношення трудового й адміністративного права з питання розгляду трудових спорів під час проходженні публічної служби. Щодо іншого критерію - територіальності, то вказується на те, що спорів і практичних проблем із цього питання виникає менше, але все ж вони є. Під час дослідження цієї проблеми було проаналізовано судову справу, у процесі вирішенні якої особі було відмовлено у відкритті провадження у справі із причини звернення не до відповідного суду. Зазначено правові позиції Верховного Суду щодо визначення територіальності суду під час розгляду трудових спорів, указано на основні принципи, які застосовуються у процесі вибору суду за критерієм територіальності. У роботі зроблено висновок про те, що визначення юрисдикції залежить не тільки від волі законодавця (імперативної норми) або волі позивача (у разі диспозитивної норми й можливості вибору суду), але й волі Верховного Суду (правові висновки).

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"