Досліджено деякі тенденції концептуального осмислення перцепцій доброчесності й солідарності в західноєвропейській філософській думці, охарактеризовано доброчесну ідентичність як підгрунтя солідарності, легітимізатора співбуття індивіда та спільноти. Встановлено, що природною основою й онтологічною передумовою солідарності є соціабельність - внутрішньо притаманна властивість людей до взаємодопомоги й кооперації. Як синкретичне відчуття цілісності та нерозривності світу з подібними собі солідарність спонукає людей бути разом, оскільки кожний індивід несе в собі схожі якості, апріорні ціннісні та переконання. Звернено увагу й на таку природну засаду солідарності як потяг до безпеки, що пов'язано з інстинктом і практикою самозбереження. Зазначено, що первісним антропологічним компонентом солідарності є раціональна доброчинність індивіда, яка виявляється в публічній сфері. Здійснено філософську рефлексію щодо пошуку смислів, форм і способів солідарного співбуття людей. На основі аналізу філософської спадщини Цицерона, Арістотеля, Августина Блаженного, Дунса Скота з'ясовано, якщо в суспільно -політичному житті домінуючою стає приватна сфера, то суспільство опиняється в стані "війни всіх проти всіх". Щоб урівноважити публічну та приватну сфери життя, необхідна раціонально врівноважена та альтруїстична дія "виставлення" самого себе з потаємного кола приватного життя з метою ідеального вдосконалення суспільного. Установлено, що з XVI ст. право на солідарність почало осмислюватись як одне з природних прав і розлядалось в межах теорії суспільного договору, реформаторської теорії німецького кальвініста Й. Альтузія, а доброчесність отримала прагматично-імітаційне тлумачення (Н. Макіавеллі). Охарактеризовано просвітницькуйі революційно-національну форми солідарності XVII - XVIII ст., особливості механічної (міфологічної) й органічної солідарності за Е. Дюркгаймом. Розглянуто доброчесність як підгрунтя солідарності в сучасних умовах, новітні форми сумісності індивідуального й спільнотного з урахуванням історичного досвіду. Констатовано, що процес національної консолідації в Україні за роки незалежності не набув системного та цілісного характеру, а був переважно фрагментарним та ситуативним. Обгрунтовано, що українському суспільству необхідно запропонувати надійні солідаритети.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Козловець Микола Адамович (філософські науки)
• Туренко Олександр Вікторович (медичні науки)
• Туренко Олег Станіславович (філософські науки)
• Туренко Олександр Ігорович (технічні науки)
• Туренко Олександр Геннадійович (1997–) (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"