Проаналізовано перспективність створення наноструктурованих склокристалічних матеріалів з позицій самоорганізації дисипативних структур. Встановлено доцільність розробки літійалюмосилікатної склокераміки у разі одержання високоефективних елементів захисних конструкцій. Визначено важливість регулювання наноструктури матеріалу на етапі зародкоутворення за створення високоміцних склокристалічних матеріалів. Обрано критерії для розробки скломатриці, обгрунтовано вибір складу та каталізаторів кристалізації за одержання склокристалічних матеріалів для захисту спеціальної техніки. Синтезовано модельні стекла, матеріали на їх основі й обрано оптимальні склади для одержання склокристалічних матеріалів з визначеним рівнем світлопроникності та характером кристалізації за скляною і керамічною технологіями. Встановлено особливості фазоутворення дослідних стекол після варки та у процесі термічного оброблення, які полягають в утворенні флуктуацій і зародків кристалів метасилікату літію з наступним формуванням за термічного оброблення тонкодисперсної об'ємнозакристалізованої структури матеріалів. Досліджено особливості формування наноструктури обраних літійалюмосилікатних стекол на початкових етапах зародкоутворення. Встановлено механізм структуроутворення літійалюмосилікатних стекол за термічного оброблення, який полягає у перебігу наступних послідовних процесів: формуванні сиботаксичних груп у склорозтопі з наступним утворенням нанорозмірних зародків кристалізації за рахунок фазового розділення; перебігу самоорганізації структури з утворенням кристалів дисилікату літію розміром у 0,4 мкм у кількості 50 об.% та <$Ebeta>-cподумену розміром << 1 мкм у кількості 85 об.%, що є запорукою їх нисокої міцності та світлопроникності. Для розроблених на основі літійалюмосилікатних стекол склокристалічних матеріалів формування дисипативної ситалізованої структури за механізмом фазового розділення в умовах низькотемпературного термічного оброблення уможливлює забезпечити їх високі експлуатаційні властивості (H = 8,9 - 9,0 ГПа, HV = 8,74 - 8,9 ГПа, K1C = 3,1 - 3,4 МПа-м<^>1/2). Це уможливлює вважати їх перспективними під час створення конструкцій для захисту спеціальної техніки.

• Саввова Оксана Вікторівна (технічні науки)
• Фесенко Олексій Ігорович (технічні науки)
• Воронов Геннадій Костянтинович (технічні науки)
• Рябінін Святослав Олександрович (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"