Для оцінки просторового розподілу мохоподібних на території Східної Європи були проаналізовані більше 53 000 місцезнаходжень 1296 видівв 397 квадратах розміром 100 х 100 км. Кількість видів в межах (або щільність) одного квадра та варіює від 591(південний захід Кольського півострова) до менш ніж 50 (в посушливих степових і напівпустельних регіонах в південній частині Східної Європи і ряду арктичних і північно-тайгових маловивчених територій). Виділено 8 центрів видової різноманітності мохоподібних Східної Європи: Кольський, Південно-Карельський, Уральський, Естонський, Смоленсько-Московська височина, Карпати, Чорноморський, Кавказький, а також 7 проміжних субцентрів: Архангельський, Тіманський, Нарочанський, Волзько-Камський, Південно-Уральський, Біловезький, Київсько-Мозирський. Дана їх характеристика і наведено унікальні види. Запропоновано структурну модель організації та взаємозв'язків бріофлори Східної Європи. Гірські райони є зосередженням максимальної різноманітності і притулком для багатьох рідкісних видів мохоподібних в регіоні. Центральним сполучним ядром системи є Смоленсько-Московська височина. Саме через цей центр біорізноманіття здійснюється зв'язок між західними і східними частинами бріофлори Східної Європи. Найбільш зв'язуючим елементом просторової структури бріофлори Східної Європи є Київсько-Мозирський субцентр (5 ребер), саме через нього здійснюється основна міграція бріофітов з півночі на південь і назад. Біловезький і Нарочанський субцентри мають по 4 ребра і також активно сприяють міграційному процесу. Через піднесені ділянки Архангельського та Тіманського субцентрів здійснюється зв'язок Кольського і Південно-Карельського регіонів з Уралом. Найбільш ізольованим в регіоні є Кавказ, який здійснює зв'язки з іншими центрами через Чорноморський центр.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"