Мета дослідження - критична реконструкція теорії суспільної угоди Т. Гоббса як важливої засади не лише модерної політичної антропології, а і модерного та постмодерного соціальних проєктів, розгортання принципово важливої і для новітніх соціально-філософських і філософсько-антропологічних дискурсів тези про те, що кожна окрема людина є витоком, як персональної так і інституційної свободи та справедливості, укладаючи передусім угоду з собою, зі своїми прагненнями та сумлінням, а вже потім з іншими людьми та державою. Принципово важливим, методологічно-значущим та актуальним для сучасної політичної антропології став запроваджений Гоббсом принцип суспільної угоди як новий суспільний принцип регуляції діяльності, що засвідчує про істотний для сучасної політичної філософії та філософії права перехід від телеологічних (античних і середньовічних) до правових (сучасних) уявлень про справедливість. Для поглибленого дослідження філософсько-антропологічних аспектів контрактуалізму Гоббса як необхідного, постало використання історико-порівняльного методу та методу контекстуалізацї, а також праць провідних вітчизняних і зарубіжних гоббсознавців, які обстоюють положення про органічну приналежність фундаментальних соціально-філософських і філософсько-антропологічних питань про природу людини, співвідношення примусу, свободи та справедливості до дискурсу суспільної угоди. На підставі аналізу антропологічної складової Гоббсової теорії суспільної угоди запропоновано поглиблене розуміння модерного контрактуалізму та сучасних дискусій у царині його екзистенційноанторопологічної складової, та доведено тезу про те, що саме політична антропологія є осердям антропології філософської, бо уможливлює методологічно-значуще розуміння засадничих для людського буття проблем - взаємодії справедливості та свободи, власного інтересу та суспільного блага, а також досить чітко окреслює шляхи подолання дилеми лібералізму та комунітаризму, індивідуалізму і голізму. Розбудована в контексті модерного соціального проєкту політична антропологія Т. Гоббса обгрунтувала принципово важливе й до сьогодні уявлення про взаємодію свободи та справедливості через пошук такого способу соціальних взаємин, за яких окрема людина, перебуваючи в царині соціального буття прагнула б обмеження власного егоїзму та свободи заради колективної волі більшості. Завдяки Гоббсу набули непересічного теоретичного та практичного сенсу ідеї про зовнішню покору при непокорі внутрішній, про свободу совісті як "права людини і громадянина", про розуміння індивідуальної незалежності, яка є не просто дозволеною, а визнаною державною владою. Завдяки творам Гоббса виявилась сутність (та хибність спрощених тлумачень спадщини останнього) взаємозв'язку кооперативного та конфліктного образу людини.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"