Дисертація присвячена підвищенню експлуатаційної стійкості деталей при їх відновленні та експлуатації з використанням модифікуючих домішок, в тому числі і з вторинної сировини, отриманої від утилізації спеціального складу боєприпасів. Відомо, що графіт та наноалмази використовують в якості домішки до підвищення експлуатаційної стійкості спряжень, працюючих в умовах тертя та зношування, тому може бути ефективним і нанесення покриття з таким модифікуванням при відновленні та зміцненні робочих поверхонь. Важливим було встановити вплив не тільки нанодомішок, а і мікровключень, природних вуглецевмісних складових, наприклад, таких як шунгіт. Дисертант є фахівцем з утилізації боєприпасів, то ж одним з основних напрямів роботи є: проведення аналізу номенклатури боєприпасів для визначення можливості використання детонаційної шихти, яка включає нано- та мікро- вуглецевовмісні домішки з розробкою методу і розділення для подальшого використання при модифікуванні. Тому важливим було провести аналіз впливу природніх та традиційних вуглецевмісних компонентів в порівнянні з введенням домішки детонаційної шихти на якість та властивості відновленого шару деталей з розробкою способу використання при введенні її у рідкий розчин або мастило з випробуванням у експлуатації. Метою дослідження є підвищення експлуатаційної стійкості деталей при їх відновленні та експлуатації з використанням модифікуючих домішок, в тому числі і з вторинної сировини, отриманої від утилізації боєприпасів. Виконано порівняльний аналіз використання різних вуглецьвмісних домішок для модифікування металу при відновленні виробів наплавленням та введенням у спряження. З огляду на той факт, що одним з модифікуючих компонентів використовуваної детонаційної шихти є наноалмазна складова, на першому етапі провели порівняльні дослідження по встановленню впливу вуглецевмісних домішок різного розміру та походження: наноалмазів (спеціального детонаційного виробництва фірми «Сінта») і природнього - шунгіту. Модифікування дисперсними алмазами також впливає на зменшення розміру зерен, твердість, як і наноалмази, але їх вплив незначно зменшується. Дослідженнями показані оптимальні параметри введення такої вторинної сировини. Особливу увагу приділяли способу дозованого введення модифікуючи домішок при відновлюванні наплавленням виробів для забезпечення рівномірного її розподілу та компонентів. Показано, що це може бути досягнуто одночасно дозованим введенням домішок при формуванні покриття і коригуванням температурних параметрів процесу. Досліджували вплив такого модифікування з використанням і легованого дроту. Методом мікрорентгеноспектрального аналізу відновленого шару дротом ЕЯ- 321 (легований Сг і N1) показано, що ці компоненти розподіляються досить рівномірно (16,33-16,92% Сг і 3,97-5,99% N4), а в перехідному шарі їх концентрація істотно знижується до 3,97-5,0% Сг і 5,82-5,99% N1 відповідно. Розроблено обладнання, технологія і параметри зміцнення відновного шару наплавленням з використанням детонаційної шихти, яка складається з вуглецьвмісних домішок. Оптимальними параметрами наплавлення є: сила струму 160 А; напруга 20 В; зміщення дроту з зеніту - 2 мм; швидкість подачі дроту - 0,04 м/с; частота обертання деталі 035мм - 2 об/хв. Використання такої технології при виконанні стендових випробувань на зношування модифікованих покриттів детонаційною шихтою, а також деталей в сполученні в умовах ДП «Завод імені В.О. Малишева» також з її домішкою у мастильні матеріали спряжень показали підвищення стійкості в 1,54 рази і на 15% відповідно. Економічний ефект тільки від використання 10 кг деталей склав 366,21 грн.

• Марков Олександр Володимирович (медичні науки)
• Марков Олександр Вікторович (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"