Досліджено музично-інструментальне мистецтво як специфічний системний феномен, який здатний інспірувати музичні звукосмислові й ідеально-концептуальні інтенції. Проведено системний аналіз виникнення, функціонування та самозростання феномену музичного інструменталізму від витоків до "вибуху" автономізації, з накресленням векторів подальшого розвитку та саморозвитку. Впроваджено концепцію "немиттєвого інсайту" щодо виокремлення (автономізації) музичного інструменталізму в самостійну сферу творчості, що фіксується за часів бароко. Ключовою ознакою самодостатності нової системи - музично-інструментального мистецтва - стали її специфічні мовно-мисленнєві напрацювання: фактурні кліше; артикуляційно-динамічні засоби; схильність до віртуозно-моторних, чітких ритмічних і кантиленно-співучих втілень; чисто інструментальні жанрово-стилістичні та композиційні форми (сюїта, соната, симфонія, концерт) і принципи мислення (сонатність, симфонізм, сюїтність, концертність і т.п.); формування специфічного музично-інструментального мислення, здатного втілювати "великі" концептуальні ідеї, співвідносні з філософськими концепціями, а також - постійно нарощувати усі вказані речові й ідеаційні потенції і транслювати їх до сучасних технік музичної композиції, до вокального мистецтва, до інших видів мистецтв, філософії, природничих і точних наук і т.п. Здійснено музикознавчі дефініції кола основних категорій - компонентів системи "музично-інструментальне мистецтво" (музичний інструмент, музичний інструменталізм та ін.). До наукового обігу введено та диференційовано такі поняття, як "музично-інструментальна мова", "музично-інструментальне мислення", "музично-інструментальний стиль", "комплементарний музичний інструмент", д.і. Простежено історичний шлях і джерела утворення специфічної мовно-інструментальної системи як ключового чинника функціонування музично-інструментального мистецтва. Виявлено музичні, позамузичні, інструментально-музичні витоки формування та розвитку специфічного "мислення на інструменті" та "мислення інструментом". Визначено інструментальне коріння формування найважливіших жанрових форм музичного мистецтва. Досліджено роль музичного інструменталізму у ствердженні гомофонної мисленнєвої парадигми музики. Виявлено співвідносність віртуозних, кантиленних і фактурних властивостей музичного інструменталізму з основними культурно-філософськими та музично-мовними універсаліями. Доведено логіку модернізації народних інструментів (передусім, баяна) як одного з чинників функціонування системи музично-інструментального мистецтва сучасності. Враховуючи практичну невичерпність музично-інструментального потенціалу щодо власних, запозичених і синтезованих мовних засобів, дана система знаходиться не на початку, але і не наприкінці свого творчого шляху.

 Автореферати дисертацій 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Черноіваненко Алла Дмитрівна (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"