Важливим аспектом перебігу передракових станів шлунка є коморбідність із патологією щитоподібної залози. На сьогодні серед дослідників досі немає єдиної думки щодо участі вегетативної нервової системи у забезпеченні реактивності організму і формуванні адаптаційних процесів у хворих з атрофічним гастритом, поєднаним з тиреоїдитом. Мета дослідження - визначити особливості клінічних проявів, вегетативної дисфункції та показників варіабельності серцевого ритму у хворих iз передраковими станами шлунка в умовах коморбідної патології щитоподібної залози. Матеріали та методи. У дослідження включені 72 пацієнти з хронічним атрофічним гастритом, які були розподілені на 3 групи залежно вiд змін у структурі щитоподібної залози: I групу становили 35 осіб із вузловими змінами, II - 22 із дифузними, III - 15 осіб без будь-яких змін. Для вивчення клінічної картини в обстежених хворих проведено опитування з використанням Шкали оцінки симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. Для виявлення ознак вегетативних порушень використовували опитувальник О.М. Вейна. Оцінку адаптаційних можливостей проводили за допомогою системи Precise на кардіографі CONTEC 8000GW з програмним забезпеченням для аналізу варіабельності серцевого ритму. Результати. У пацієнтів із коморбідною патологією найчастіше виявлялися симптоми абдомінального больового синдрому та диспептичного синдрому незалежно від структурних змін щитоподібної залози, а діарейний синдром в і групі відмічали в 1,9 раза рідше порівняно з іі групою (р = 0,02) та в 1,8 раза порівняно з III групою (р >> 0,05). Встановлено високу частоту вегетативної дисфункції у хворих із передраковими станами шлунка - 83,3 %. При цьому пацієнти з вузловими змінами в щитоподібній залозі достатньо часто скаржилися на зниження працездатності, швидку втому (68,6 %) та порушення сну (65,7 %). У хворих із дифузними змінами в щитоподібній залозі часто спостерігали оніміння пальців рук, стоп (68,2 %), схильність до почервоніння обличчя та підвищену пітливість (63,6 %). Визначено кореляцію кількості балів за опитувальником О. М. Вейна з інтенсивністю таких синдромів, як абдомінальний біль (r = 0,53; р = 0,030), діарейний синдром (r = 0,58; р = 0,012), диспептичний синдром (r = 0,44; р = 0,029). Аналіз стресостійкості показав, що 33,3 % пацієнтів iз вузловими змінами в щитоподібній залозі та 28,6 % iз дифузними мали тривожний синдром, у той час як серед осiб без патології щитоподібної залози тривожність не виявлено в жодному випадку. Висновки: за даними системи Precise, половина пацієнтів iз передраковими станами шлунка в умовах коморбідної патології щитоподібної залози мають підвищений серцево-судинний ризик на фоні збільшення парасимпатичної регуляції вегетативної нервової системи, а третина хворих - зрив/порушення адаптації, тривожний синдром та виснаженість симпатичного та парасимпатичного компонентів вегетативної нервової системи. Виявлені зв'язки свідчать про значний внесок вегетативних порушень у формування клінічної симптоматики в пацієнтів iз коморбідною патологією шлунка та щитоподібної залози.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"