Головною проблемою у разі запуску космічних оптико-електронних систем спостереження (ОЕСС) для дистанційного зондування Землі можна вважати їх високу ціну, яку не завжди готові платити навіть передові країни світу. Тому до якості космічних апаратів і систем висуваються найжорсткіші вимоги. Одним із економічно доцільних варіантів підвищення ефективності космічних ОЕСС є зйомка земної поверхні за довільних кутів візування, що надає змогу за однакового часу експлуатації зібрати більше інформації, але це, в свою чергу, призводить до спотворення зображення. Тому аналіз якості одержуваного зображення залежно від кутів візування ОЕСС є актуальною задачею, яка надасть змогу оцінити можливості системи і її відповідність встановленим вимогам. Мета дослідження - вдосконалення фізико-математичної моделі модуляційної передавальної функції системи "об'єктив - матричний приймач випромінювання" та дослідження залежності просторового і радіометричного розділення від кутів візування для космічної ОЕСС у разі відхилення візирної осі від надиру. На основі аналізу моделей формування сигналу, для телевізійних і тепловізійних космічних ОЕСС запропоновано використовувати поняття контрасту сірого тіла. У фізико-математичній моделі запропоновано привести просторові частоти об'єктів спостереження за довільних кутів візування до просторових частот в надирі, а для розрахунку радіометричного розділення враховувати пропускання і розрідженість атмосфери, швидкість переміщення зображення на приймачі та час його інтегрування. Практичні результати розрахунків запропонованої фізико-математичної моделі для космічних ОЕСС показали, що у разі відхилення від надиру погіршується ефективна просторова смуга пропускання, і за вказаних параметрів системи недоцільно проводити зйомку за кутів візування, більших за <$E30 symbol Р>. Відповідно, порівняльний аналіз радіометричного розділення для різних приймачів показав, що фотонний приймач надає приблизно у 1,4 разу краще розділення в надирі, ніж тепловий, і практично однакові результати одержуються у разі максимальних кутів відхилення. Значний вплив спричиняє також зменшення коефіцієнта пропускання атмосфери за рахунок розрідження, яка сягає 26 - 45 % залежно від спектрального діапазону. Висновки: аналіз результатів дослідження підтверджує можливість того, що фотонні приймачі випромінювання можна замінити сучасними тепловими приймачами за несуттєвої втрати якості одержуваного зображення, що надає змогу значно збільшити час експлуатації космічних ОЕСС.

• Колобродов Валентин Георгійович (технічні науки)
• Лихоліт Микола Іванович (1953–) (фізико-математичні науки)
• Тягур Василь Михайлович (педагогічні науки)
• Тягур Володимир Михайлович (технічні науки)
• Пінчук Богдан Юрійович (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"