Зроблено огляд наукових публікацій, присвячених дослідженню будови, функції та біологічної ролі фактора фон Віллебранда (vWF). Доволі часто vWF розглядали як основний чинник розвитку порушень системи гемостазу, а саме хвороби фон Віллебранда, що спричиняє розвиток кровотеч. З іншого боку, він може стати причиною тромботичних ускладнень, що обумовлені функціональною здатністю фактора стимулювати адгезію тромбоцитів. Мета даного огляду - провести детальний аналіз будови фактора, його ролі у процесі гемостазу, щоб з'ясувати межу між цими двома взаємопротилежними процесами. Фактор фон Віллебранда - гемостатичний, мультимерний глікопротеїн, один із ключових компонентів системи гемостазу, що бере активну участь у запуску механізмів адгезії тромбоцитів у місці ураження ендотелію судин. З іншого боку, важливою функцією vWF є його кофакторна активність щодо фактора VIII (FVIII) зсідання крові, що полягає у стабілізації його активності, сприяючи активації тромбіном і запобігаючи розщепленню молекули протеїназами плазми крові. Ген vWF людини локалізований на короткому плечі 12-ї хромосоми, містить 52 екзони й охоплює приблизно 180 кб. Синтез vWF відбувається у клітинах ендотелію та мегакаріоцитах кісткового мозку. Депонується фактор у тільцях Вейбеля-Паладе ендотеліальних клітин і <$E alpha>-гранулах тромбоцитів. Первинний препропептид складається з 2813 амінокислотних залишків, а зріла субодиниця - з 2050 амінокислотних залишків. Молекулярна маса vWF становить 220 кДа. У плазмі крові vWF циркулює як мультимерний білок із молекулярною масою від 400 до 20 000 кДа. Синтезована молекула має таку доменну структуру: D1-D2-D'-D3-A1-A2-A3-D4-C1-C2-C3-C4-C5-C6-CK. Домени відповідають за зв'язування різних білків, зокрема: FVIII, фібрину, колагену, гепарину, системи комплементу тощо. Хвороба Віллебранда (vDW) є одним із найпоширеніших аутосомних захворювань системи гемостазу (від 0,6 до 2,0 % населення), а причиною її виникнення є генетичний дефіцит кількісної або якісної аномальної мультимерної будови молекули vWF. Розрізняють три типи цього захворювання. Доволі часто у таких хворих спостерігається і зниження активності FVIII як непрямий наслідок змін vWF. Основний принцип лікування vDW базується на нормалізації рівня vWF і/або FVIII шляхом збільшення рівня ендогенного vWF під дією десмопресину або введенням безпосередньо концентратів фактора. На відміну від спадкової vWD, набутий синдром хвороби фон Віллебранда є рідкісним розладом системи зсідання крові (частотою виникнення від 0,04 до 0,13 %), асоційований із різними основними захворюваннями. На сьогоднішній час значна кількість досліджень присвячена взаємозв'язку між vWF і тромботичними ускладненнями, що обумовлено функціональною здатністю фактора стимулювати адгезію тромбоцитів. Зокрема, є відомості про такі ускладнення під час пневмонії, спричиненої Streptococcus pneumoniae; COVID-19; істинної поліцитемії; хронічних захворювань нирок тощо.

• Шурко Наталія Олегівна (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"