Терапія гормонами щитоподібної залози (ЩЗ) за умов серцевої недостатності досі є "відкритою книгою". Не з'ясовано питання щодо режиму, дози та графіка застосування гормонів ЩЗ, а також щодо наслідків такої терапії. Наявність коморбідної патології ЩЗ, яка потребує призначення левотироксину, надає змогу частково відповісти на зазначені запитання. Гормони ЩЗ впливають на діастолічну та систолічну функції міокарда. На скоротливу функцію шлуночків також впливають зміни гемодинамічних умов, вторинні щодо гормонів ЩЗ і тонусу периферичних судин. Гомеостаз гормонів ЩЗ зберігає позитивне шлуночково-артеріальне співвідношення, що зумовлює сприятливий баланс для роботи серця. Дослідження на щурах показало, що один лише хронічний гіпотиреоз може зрештою призвести до розвитку серцевої недостатності. Деякі автори припускають зниження рівня вільного трийодтироніну у міокарді після інфаркту міокарда або за артеріальної гіпертензії за рахунок активації дейодинази 3 типу, що спричиняє дезактивацію трийодтироніну і тироксину. Необхідно провести багатоцентрові рандомізовані плацебо-контрольовані дослідження для оцінки впливу заміщення тироксину у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Установлено, що кількість даних, одержаних у дослідженнях на тваринах і в малих клінічних випробуваннях, зростає. Згідно з цими даними, низька активність ЩЗ на рівні серцевої тканини може негативно вплинути на прогресування серцевої недостатності, а лікування гормонами ЩЗ може сприяти поліпшенню прогнозу.

• Пивовар Світлана Миколаївна (біологічні науки)
• Пивовар Сергій Миколайович (медичні науки)
• Рудик Юрій Степанович (медичні науки)
• Паніна Любов Володимирівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"