Мета роботи - визначити та проаналізувати на власному досвіді ефективні методи лікування хілотораксу. За останніх 15 років на базі відділення хірургічного лікування туберкульозу і інвазивних методів діагностики ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України" було проліковано 21 хворого з діагнозом хілоторакс. Серед супутньої патології найчастіше діагностувались такі захворювання: ішемічна хвороба серця 5 (23,8 %) випадків, гінекологічні захворювання - 7 (32,9 %), ожиріння - 4 (18,8 %). Був проведений аналіз, який дає змогу зробити висновок, що найчастіше (10 випадків - 47,6 %) хілоторакс був діагностований у жінок як вияв лімфангіолейоміоматозу (ЛАМ). Необхідно зазначити, що в 4 (36,3 %) пацієнток діагноз ЛАМ був встановлений лише шляхом біопсії лігені. У 2 (18,1 %) жінок хілоторакс носив двобічний характер. У 6 (54,5 %) випадках в анамнезі або при госпіталізації до стаціонару мав місце спонтанний пневмоторакс (характерна діагностична ознака ЛАМ). Друге місце серед причин хілотораксу посіло виконання внутрішньогрудної лімфодисекції під час операції з приводу раку легені. В усіх 3 (14,2 %) випадках хворим була виконана лівобічна пульмонектомія. Хілоторакс, як правило, розвивався приблизно на 5 - 7-й день, що співпадало з мобілізацією пацієнтів і відновленням повноцінного харчування. В 2 (9,5 %) пацієнтів причиною хілотораксу було пошкодження грудної протоки при нейрохірургічному втручанні через трансплевральний доступ. Такий хілоторакс характеризується агресивним перебігом, швидко призводить до виснаження пацієнта і потребує негайного оперативного втручання по перев'язці грудної протоки нижче рівня пошкодження. У (2(9,5 %) пацієнтів хілоторакс був одним із виявів ідіопатичної осифікації легень. Необхідно зазначити, що діагноз осифікації легень хворим був встановлений лише після гістологічного дослідження біонтату, тоді як госпіталізувались такі хворі до клініки з діагнозом рецидивуючого плевриту. В обох випадках вдалось досягти припинення лімфореї шляхом застосування парієтальної плевректомії і консервативної терапії. Особливістю таких хворих є той факт, що навіть при ліквідації хілотораксу у них залишались помірні вияви дихальної недостатності. Хілоторакс при лімфопроліферативних захворюваннях (2 (9,5 %) випадки) був результатом поширеності онкологічного процесу, а тому після його діагностики проводилися, лише плевральні пункції і симптоматичне лікування, / (осягти повного припинення лімфореї не вдалося в жодному випадку. У 1 (4,7 %) пацієнтки спостерігався ідіопатичний правобічний рецидивуючий хілоторакс на тлі помірно вираженої внутрішньогрудної лімфаденопатії. Відеоторакоскопічна біопсія внутрішньогрудних лімфатичних вузлів була доповнена парієтальною плевректомією. Ще в 1 (4,7 %) випадку на 4-ту добу після правобічної парієтальної плевректомії справа з приводу хронічного туберкульозу плеври розвинулась лімфорея на боці операції. Таким чином, загальна ефективність лікування такого патологічного стану, як хілоторакс, склала 85,7 %. Висновки: хілоторакс є складною медичною проблемою, ефективне вирішення якої залежить від комплексу консервативних та хірургічних методів лікування. Найчастіше причиною хілотораксу є лімфангіолейоміоматоз (47,6 %). Загальна ефективність лікування хілотораксу в клініці складає 85,7 %.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Опанасенко Микола Степанович (медичні науки)
• Конік Богдан Миколайович (медичні науки)
• Терешкович Олександр Володимирович (медичні науки)
• Шалагай Сергій Михайлович (медичні науки)
• Калениченко Максим Іванович (медичні науки)
• Лисенко Віталій Іванович (геологічні науки)
• Лисенко Вікторія Іванівна (юридичні науки)
• Лисенко Віктор Іванович (психологічні науки)
• Лисенко Віктор Іванович (технічні науки)
• Лисенко Валерій Іванович (1942–) (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"