Вперше здійснено комплексне музикознавче дослідження феномену камерності у контексті історичного розвитку музичного мистецтва та камерних інструментально-ансамблевих жанрів з ключовою відправною тезою історично-естетичної, просторово-акустичної, художньо-органологічної універсальності камерності. Категорія камерності досліджується як семантична структура, що утворюється складним художньо-комунікативним конструктом «автор – твір – виконавець – ансамбль – акустичний простір – слухач», дія якого сприяє примноженню смислів з безперечним правом першості семантичного авторського вмісту та художнього виконавського відтворення. Пропонується широке дискурсивне обґрунтування кола категорій, що представляють концептуально-смислові вектори феномену камерного інструментально-ансамблевого виконавства: категорія камерності, інваріант камерності, генетичний код камерних жанрів, семантика повторюваності авторських присвят, камерно-ансамблевий інструменталізм, художня диференціація ансамблевої фактури, виконавська інструментально-ансамблева мізансцена, тембрально-інструментальний мімезис, виконавсько-інструментальна театралізація, Аrtе da camera. Введено до наукового обігу поняття виконавського інструментально-ансамблевого динамотопу та мікроструктурні динамічні та артикуляційні інструментально-ансамблеві терміни/ознаки. Розроблено ансамблево-виконавську артикуляційну систему засобів художнього виразу на інструментах з різним типом звуковедення; систематизовано специфічні прийоми звуковидобування; узагальнено тембрально-образні та міметичні характеристики інструментів камерного ансамблю. Обґрунтовано мізансценічну типологію камерних інструментально-ансамблевих жанрових різновидів.

• Повзун Людмила Іванівна (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"