Вперше проведено комплексне порівняльно-правове дослідженняя приховування кримінального правопорушення в умовах оновленого кримінального законодавства України та євроінтеграційних процесів. Опрацьовано законодавство більш ніж 30 країн світу різних типів правових систем у розрізі кримінально-правового регулювання інституту причетності та відповідальності за приховування кримінального правопорушення. Встановлено певні тенденції й особливості характеру кримінально-правової політики держав щодо причетності та її окремих видів в залежності від ступеню повноти відображення відповідного нормативного матеріалу. Запропоновано закріпити визначення приховування кримінального правопорушення у змісті диспозиції статті 396 Кримінального кодексу (далі - КК) України. Розширено формулювання змісту декриміналізуючої поведінки шляхом уточнення примітки до статті 396 КК щодо умов звільнення від кримінальної відповідальності за приховування кримінального правопорушення, що сприятиме зниженню латентності тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. За результатами досліджень внесено пропозицію доповнити положення щодо кримінальної відповідальності за вчинення переховування кримінального правопорушення такою кваліфікуючою ознакою, як "вчинене службовою особою". Запропоновано доповнити диспозицію ст. 396 КК України частиною другою, виклавши її у такому вигляді: "2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища...". Удосконалено визначення суб'єкта кримінального правопорушення, передбаченого ст. 396 КК України та характеристику суб'єктивної сторони приховування кримінального правопорушення, яка характеризується прямим умислом, при цьому мотив та мета на кваліфікацію не впливають, але повинні враховуватися підчас призначення покарання; усвідомлення особою факту приховування саме тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень, то головним є розуміння приховування, як кримінально-караного діяння, тоді як помилку в ступені тяжкості основного кримінального правопорушення слід визнавати юридичною, яка не впливає на вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Вдосконалено положення щодо відмежування приховування кримінального правопорушення від інших видів причетності, від співучасті у вигляді пособництва, від суміжних складів діянь, інших кримінальних правопорушень проти правосуддя, вчинених при переховуванні злочинця, слідів кримінального правопорушення, у тому числі шляхом надання завідомо неправдивих свідчень, так як заздалегідь не обіцяне приховування відбувається активними фізичними (не інтелектуальними) діями.

• Лазаренко Володимир Володимирович (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"