Присвячено комплексному дослідженню адміністративно-правового механізму захисту прав дітей. Розкрито стан та напрями розвитку наукової думки щодо адміністративно-правового механізму захисту прав дітей. Окреслено підходи до визначення сутності адміністративно-правового механізму захисту прав дітей. Охарактеризовано правову основу механізму захисту прав дітей. Запропоновано до правової основи механізму захисту прав дітей віднести міжнародно-правові акти, Конституцію України, закони України, підзаконні нормативно-правові акти. Визначено поняття "адміністративно-правовий механізм захисту прав дітей" як сукупність визначених адміністративно-правовою нормою способів впливу уповноважених суб'єктів на суспільні відносини, що складаються під час захисту прав дітей, з метою створення надійних умов для гарантування й охорони їх прав у межах здійснення публічного адміністрування. Встановлено, що адміністративно-правовий механізм захисту прав дітей складається з окремих елементів: а) правових норм, що визначають умови й порядок застосування інструментів публічного адміністрування для захисту прав дітей; б) інституційної системи захисту прав дітей, яка сформована з уповноважених суб'єктів, наділених повноваженнями щодо створення надійних умов для гарантування й охорони прав дітей; в) адміністративних процедур, у межах яких реалізується захист прав дітей. Звернено увагу на те, що характерними ознаками адміністративно-правового механізму захисту прав дітей є: 1) урегулювання міжнародними та національними правовими нормами, що визначають умови й порядок застосування інструментів публічного адміністрування для захисту прав дітей; 2) визнання захисту прав дітей особливо важливою сферою суспільних відносин, яка потребує врахування міжнародних стандартів і принципів під час здійснення адміністративно-правового регулювання; 3) використання у сфері захисту прав дітей переважно таких інструментів публічного адміністрування, як прийняття нормативних та індивідуальних адміністративних актів; 4) формування інституційної системи захисту прав дітей із міжнародних суб’єктів, яких наділено повноваженнями щодо створення надійних умов для гарантування й охорони прав дитини, та національних суб'єктів загальної і спеціальної компетенції. Зазначено, що до суб'єктів загальної компетенції у сфері захисту прав дітей належать органи державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, інші суб'єкти в разі здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства (зокрема, на виконання делегованих повноважень), інші суб'єкти, яких наділено різними за змістом та обсягом адміністративними повноваженнями (Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Президент України тощо). Акцентовано, що специфікою інституційної системи адміністративно-правового забезпечення прав дітей є віднесення до неї міжнародних міжурядових і неурядових організацій, що опосередковано є потребою у врахуванні міжнародних стандартів забезпечення прав дітей на національному рівні. Визначено, що систему принципів реалізації адміністративно-правового механізму захисту прав дітей становлять такі засади: 1) принцип рівності та виключення випадків дискримінації; 2) принцип забезпечення спеціального захисту та сприятливих умов для розвитку; 3) принцип найкращого забезпечення інтересів дитини; 4) принцип гарантування права на ім'я та громадянство; 5) принцип користування благами соціального забезпечення; 6) принцип забезпечення належних спеціальних умов; 7) принцип зростання в любові та піклуванні; 8) принцип першочерговості; 9) принцип захищеності дитини від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості та експлуатації тощо. Охарактеризовано зміст окремих принципів реалізації адміністративно-правового механізму захисту прав дітей. Обґрунтовано, що адміністративні процедури у сфері захисту прав дітей є різновидом спеціальних адміністративних процедур. Доведено, що адміністративні процедури у сфері захисту прав дітей є переважно неюрисдикційними адміністративними процедурами, тобто такими, що реалізуються за відсутності спору між суб'єктом публічної адміністрації та приватною особою. Констатовано, що за порушення у сфері правовідносин щодо реалізації адміністративно-правового механізму захисту прав дітей у чинному законодавстві передбачено дисциплінарну, майнову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

• Волкова Інна Ігорівна (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"