Вперше здійснено комплексне міждисциплінарне дослідження закономірностей розвитку українського живопису в ХІХ - початку ХХІ століття в контексті ціннісних вимірів національної культури, суспільно-політичних процесів, авторської візії. Відзначено, що контекстуальність українського живопису була недостатньо теоретично осмислена. Охарактеризовано загальні принципи класифікації мистецтва (еволюціонізм) та нові підходи, основані на національних особливостях, різних фазах розвитку (лінійності, циклічності, перервності), філософських парадигмах. Запропоновано метод "моделі", що дає цілісне уявлення про складну систему смислоутворюючих зв'язків в живописі, його періодизації, мистецтвознавчої й культурологічної типологізації. Обґрунтовано теоретичні засади образотворчого процесу живопису, уточнено поняття - конструктивна ідея, простір, художній простір, художній експеримент, модифікація художньої мови, введено в науковий обіг нові дефініції - анаморфізм, міжвидова транзитивність, аргументовано роль та взаємовідношення культурного та художнього контексту в аналізі творів. Досліджено ґенезу національного живопису, осмислено його базові концепти як аксіологічну основу творчості художників, охарактеризовано світоглядні засади творчості Т. Шевченка та його новації в малярстві. Показано, що українська природа, культура, історія, були ідентифікаторами формуючого кола тем та мотивів, що означували національний контекст творчості у творчості Т. Шевченка, В. Тропініна, І. Сошенка, В. Штернберга, їх послідовників - митців українського модернізму, бойчукістів, шістдесятників, художників періоду незалежності України. Визначено критерії "конвенціональності" в мистецтві (живописі), показано їхнє впровадження на макро- і мікрорівні стосунків художника і влади. Розглянуто питання "авторської» концепції у новій репрезентації художньої картини світу, досліджено роль авторських візій у поступі українського живопису в руслі модернізму, авангарду, постмодернізму. За встановленими домінантними ознаками сформовано принципи будови концептуальних моделей живопису - "національної", "конвенціональної", "авторської". Охарактеризовано культуротворчі процеси в сучасному живописі, визначено його потенціал в актуалізації нових смислів та цінностей, виявлено нові підходи до просторової організації творів, обумовлені міжвидовою транзитивністю, цифровізацією, прийомами анаморфізму, "Glitch art".

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"